ПОГЛЯД НЕЗАЛЕЖНОГО ЕКСПЕРТА
 |
Олексій Шептуха, технічний консультант зі свинарства |
«Формуючи програму вакцинування стада, треба чітко розуміти, які вірусні та бактеріальні захворювання вже циркулюють у стаді, а від яких інфекцій господарство вільне. Для цього проводять лабораторну діагностику (1–2 рази на рік) сироватки крові та слини від тварин з основного стада і ремонтних свинок (в тому числі завезеного поголів'я) на наявність збудників найпоширеніших захворювань:
- репродуктивно-респіраторного синдрому свиней (європейський і американський тип);
- хвороби Ауєскі;
- грипу типу А (бажано розуміти які підтипи вірусу);
- цирковірусу 2-го типу (ЦВС-2);
- токсоплазмозу;
- хламідіозу;
- лептоспірозу;
- сальмонельозу;
- парвовірусної інфекції;
- гемофілезного полісерозиту;
- актинобацелярної плевропневмонії (АПП).
Якщо на фермі вже вакцинують тварин проти цих захворювань, для оцінки напруженості імунітету проводьте лабораторні дослідження сироватки крові перед кожним наступним щепленням. Порівнюйте отримані результати з попередніми.
Для розробки програми вакцинування товарних свиней, треба поставити діагноз і визначити первинні й вторинні патогени, які беруть участь в інфекційному процесі. Створіть серологічний профіль свиней, щоб побудувати криву сероконверсії щодо захворювань (найчастіше щодо РРСС, ЦВС-2, хвороби Ауєскі, грипу, мікоплазмозу, атрофічного риніту, АПП, гемофільозу) на всіх етапах вирощування поросят. Це допомагає визначити тривалість і однорідність колострального імунітету, а також момент інфікування по кожній інфекції, яку підозрюють у стаді. Для формування серологічного профілю необхідно провести забір сироватки крові на 1, 3, 5, 7, 10, 13, 16, 19 та 21-му тижнях життя поросят і перевіряти (методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) та імуноферментного аналізу) на наявність збудників тих захворювань, ризик розвитку яких найвищий. Для визначення домінуючого патогена в інфекційному процесі проведіть кількісний ПЛР-аналіз і бактеріологічні дослідження патанатомічного матеріалу. На основі отриманих даних можна скласти адекватну схему вакцинації.
Щодо вибору вакцини, то основним критерієм є правильний діагноз! Діагноз встановлює ветеринарний лікар після аналізу: результатів анамнезу, клінічної картини, результатів патологоанатомічного розтину та лабораторних досліджень. При цьому треба виділити основні та супутні патогени, а вакцини підбирати за пріоритетністю наявних збудників.
Застосовуйте вакцини, що зареєстровані в Україні, придбані в офіційного дистриб’ютора, а не через посередників. Дотримуйтеся умов транспортування й зберігання. Зважайте, що доставка вакцини в термоконтейнері з холодоелементами не повинна тривати більше 48-и годин. Контролюйте температуру вакцини при отриманні за допомогою пірометра. Вона повинна бути в діапазоні 2–8 °С.
Важливо щоденно контролювати температуру зберігання вакцини (2–8 °С) у холодильнику на фермі. Для її замірів застосовуйте два градусники (це гарантує достовірність результатів вимірів), а отримані дані фіксуйте в журналі температури. Не розміщуйте упаковки з вакцинами близько до охолоджуючих стінок холодильника, щоб уникнути замерзання. Зберігати інші продукти, зокрема харчові, у холодильнику для вакцин заборонено.
Не менш важливо дотримуватися правил застосування вакцини: дістаньте з холодильника необхідну кількість препарату, залиште в теплому приміщенні для поступового нагрівання до 20–22 °С упродовж 30-и хвилин. Нагрівання в гарячій воді та на обігрівачах не допустимо!
Щеплення тварин проводьте із застосуванням відповідних голок. Ін’єкція у верхню третину шиї за вухом (не вводьте вакцину великим тваринам у стегно!). Розмір голок для вакцинування має відповідати віковим групам тварин: підсисні поросята — 1х10 мм або 1х15 мм, свині на дорощуванні — 1,2х15 мм або 1х20 мм, свиноматки — 1,6х40 мм. Постійно контролюйте дозу препарату і стан голки на шприці-автоматі. Змінюйте голку за принципом: „чим частіше, тим краще” — одна голка на флакон або 50 гол.
Пам’ятайте, що неможна вакцинувати свиней у разі: захворювання; стресу (відлучення, переміщення); імуносупресії, що розвивається після обробки залізом, альбендазолом, івермектином і під впливом мікотоксикозів тощо».
ПОГЛЯД ВИРОБНИКА
 |
Роман Березовський, к.вет.н., директор з тваринництва ПАП «Агропродсервіс» |
«Формувати програму вакцинування свиней треба ще до завезення поголів’я. Для цього треба провести серологічні дослідження сироваток крові тварин, з яких сформують партію, на фермі-постачальника. Краще купувати свиней у тих господарствах, які мають статус вільних від інфекційних патогенів (SPF-статус). Він означає, що тварини не є носіями таких захворювань, як: РРСС (репродуктивно-респіраторний синдром свиней), хвороба Ауєскі, актинобацелярна плевропневмонія (АПП), Mycoplasma hyopneumoniae, дизентерія, Pasterella і Bordetella (збудники атрофічного риніту). Якщо господарство не має такого статусу, тоді варто відібрати сироватки крові, а для визначення збудника атрофічного риніту — мазки з носа, і направити для аналізу в сертифіковану ветеринарну лабораторію. Коли результати лабораторних досліджень виявили антитіла до вказаних захворювань і їхні титри кардинально відрізняються (мають як мінімальні, так і максимальні показники), це означає, що в організмі свиней присутні патогени. Тому, щоб уберегти стадо від виявлених збудників, проводять вакцинацію.
«Класичною» є така схема вакцинування (її застосовуємо у своєму господарстві!):
- Ремонтні свинки:
- двічі до осіменіння проти парвовірозу;
- одноразово перед осіменінням проти ЦВС2;
- дворазово до осіменіння проти вірусу грипу;
- дворазово за 45 і 15 днів до опоросу проти колібактеріозу.
- Свиноматки:
- двічі на рік (восени і навесні) проти вірусу грипу;
- одноразово на 7ий день після опоросу проти парвовірусу;
- одноразово за 15 днів до опоросу проти колібактеріозу.
- Поросята: на 21-ий день життя проти ЦВС-2.
Якщо на фермі виявили інші збудники, потрібно застосовувати вакцини і специфічне лікування, притаманні для конкретного захворювання.
Варто обирати вакцини тих виробників, які широко представлені на світовому ринку та реалізують великі об’єми препаратів у розвинених свинарських країнах. Також можна скористатися порадами досвідчених технічних спеціалістів, які можуть надати фахову допомогу як у підборі правильної схеми вакцинації, так і проведенні лабораторних досліджень. Разом із тим, на практиці важливим чинником у виборі вакцини є ціна.
Доставляти препарати на господарство потрібно (особливо в літній і зимовий період) у спеціальних термоконтейнерах з обов’язковою фіксацією температури.
Зберігати вакцини треба в холодильниках, обладнаних температурним контролем. Проте для подвійного контролю слід покласти додатковий термометр. Не забувайте постійно моніторити та фіксувати в журналі температуру в холодильнику, яка повинна бути на рівні — 2–8 °С.
Не рекомендують робити ін’єкцію холодним препаратом — треба попередньо підігріти. Допустимо на водяній бані при температурі води 30–38 °С. У жодному випадку не в киплячій воді, на радіаторах опалення чи в кишені лікаря!
Місце ін’єкції також має значення. Найкраще — внутрішньом’язово. Ремонтним свинкам і свиноматкам ін’єкцію роблять у завушну ділянку, а поросятам — у внутрішню поверхню стегна».
PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове свинарство» №5 (53), жовтень 2019р.