 |
Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради |
— Чому ви стверджуєте, що програми державної підтримки аграрної галузі у 2018 році не спрацювали, і аграрії не можуть розраховувати на ці кошти?
На жаль, програма держпідтримки АПК у 2018 році стала абсолютно провальною. Відповідно до проекту державного бюджету на 2018 рік, Кабінет міністрів ніби то виділив на підтримку аграрного сектору рекордно великий об’єм коштів — 6,3 млрд грн замість 5,5 млрд грн в 2017 році. Однак аграрії цих коштів майже не побачили.
Так, станом на кінець вересня 2018 року, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, передбачені програми були виконані лише на 14%. Тобто із запланованих 6,3 млрд грн на кінець вересня було виплачено лише близько 887 млн грн. Звичайно, це викликало велику хвилю обурення. Чиновникам час усвідомити — аграрії розуміють, що влада робить на них гарний піар. З екранів телевізорів вони обіцяють, що віддають на підтримку аграріїв 1% від всього аграрного ВВП держави, а по факту допомогу отримують одиниці і ці кошти зовсім мізерні.
— В чому полягають основні недоліки цьогорічних програм держпідтримки?
По-перше, затверджені урядом програми не створюють стимулів для виведення тіньового аграрного бізнесу в легальне русло. Наприклад, у підприємства може бути в обробці близько 2000 га. Але якщо у фермерського господарства вистачило розуму основну частину продукцію продати за готівку, воно отримає державну підтримку, а якщо ні, і його оборот буде перевищувати 20 млн грн, господарство нічого не отримає. При цьому в другому варіанті ФГ заплатило всі податки, а в першому — ні.
По-друге, система апріорі є дискримінаційною. Наприклад, це стосується програми підтримки фермерства, на реалізацію якої у 2018 році був виділений 1 млрд грн. Вона підтримує не просто маленьких сільгоспвиробників, а лише тих, хто зареєстрований як ФГ. Тобто маленькі ТОВ, які обробляють такі ж земельні площі, розраховувати на ці гроші не можуть через іншу форму власності.
Також, було озвучено, що підприємства, які зараз реєструються як ФГ, теж отримають держпідтримку, причому без особливих обмежень. Виникає питання — що це за лотерея? Чим ці господарства кращі за ті, що були зареєстровані раніше? На мій погляд, спрямовувати державну підтримку в «лотерею» досить дивно.
— Які ваші пропозиції на бюджет цього року?
Незважаючи на очевидні факти того, що держпідтримка аграрної галузі у 2018 році не спрацювала, уряд наполягає на продовженні цьогорічних програм. Кабінет міністрів України подав у проекті Держбюджету-2019 пропозиції в частині агарних дотацій практично ідентичні тим, що діють у 2018 році, або навіть збільшив фінансування статей, які не виконуються. У той же час були відхилені усі пропозиції ВАР.
Так, ми вимагали повернути програму «квазіакумуляції ПДВ» та направити на її фінансування 2 млрд грн. Зробити виплату дотацій фермерам пропорційною легальній виручці, що дозволило б створити реальний стимул для виходу маленьких господарств з тіні. Крім того, ми пропонували обмежити суми компенсації відсоткової ставки за програмою здешевлення кредитів у 10 млн грн. в одні руки, з урахуванням пов'язаних осіб, а також зменшити ступінь локалізації сільгосптехніки вітчизняного виробництва до 20%, що дозволило б дати реальний поштовх розвитку українського тракторо- і комбайнобудування. Однак, усі ці пропозиції не були враховані.
Якщо уряд залишить програми держпідтримки у тому вигляді, як вони прописані у проекті Державного бюджету-2019, від таких дотацій краще відмовитись взагалі. Натомість направити ці кошти на компенсацію втрат доходів бюджету від ухвалення законопроектів, щодо зниження ставки ПДВ для деяких видів сільгосппродукції до 10% (це сприятиме зниженню роздрібних цін на продукти харчування) та запровадження податку на виведений капітал.
Зараз ми ведемо активну роботу з народними депутатами. Нещодавно написали лист до Президента України з проханням врахувати пропозиції сільгоспвиробників.
— Останні два роки в Україні працює система нарахування «прямих» дотацій для аграріїв, яку прийняли задля компенсації втрат після скасування спецрежиму ПДВ. На Вашу думку, чи виправдала ця система очікування аграріїв, адже за останніми даними Міністерства аграрної політики та продовольства України дотацій не отримала навіть третина аграрних підприємств?
Спецрежим оподаткування ПДВ діяв з 1998 по 2016 рік, і це була єдина пряма некорумпована можливість отримувати кошти на свої рахунки. Однак і після того, як уряд на вимогу МВФ скасував спецрежим ПДВ з 1 січня 2017 року, у нас фактично два роки не працює система державної підтримки аграрного сектору, що безперечно привело до значних фінансових втрат сільгоспвиробників.
Так, для того, щоб частково компенсувати збитки українських аграріїв, уряд вирішив надати їм фіксовану фінансову допомогу, яка отримала назву «квазіакумуляція ПДВ». Головною перевагою цього механізму було те, що сума дотації розраховувалась автоматично в залежності від обсягу сплаченого податку. Однак, в лютому 2017 Мінфін змінив формулу розрахунку дотації, в результаті чого господарства, які займалися одночасно тваринництвом і рослинництвом (а це більшість українських господарств), дотацію майже не отримували.
ВАР вивчила роботу даного механізму і розробила пропозиції щодо його вдосконалення, які усували зазначену помилку. Однак, замість того, щоб прислухатися до думки експертів, уряд у 2018 році не передбачив фінансування «квазіакумуляції», направивши бюджетні кошти на реалізацію менш ефективних програм, кошти від виконання яких або залишаються невикористаними, або розподіляються між найбільшими українськими агрохолдингами, які державної підтримки не потребують.
— Кожного року, особливо в розпал сезону збирання врожаю аграрії скаржаться на брак вагонів, локомотивів і постійно зростаючі тарифи «Укрзалізниці». На якому етапі зараз вирішення логістичної проблеми і яку участь в цьому бере ВАР?
Найголовніша проблема логістичного питання – штучний механізм розподілу коштів, який призвів до того, що нам масово не вистачає рухомого складу та тягової сили. Не перший рік в Україні гарний врожай зернових, проте, такого тотального колапсу, як цього року, ми ще не бачили. Спершу анонсували закриття близько 140 станцій по всій Україні, потім збільшення тарифів за перевезення і все дійшло до того, що на сьогоднішній день аграрії позбавлені можливості вивозити свою продукцію, через брак тягової сили. Фактично, ми стали заручниками монопольного становища «Укрзалізниці», яка підтримує збиткові пасажирські перевезення за рахунок вантажних. Кошти перерозподіляються і ми уже який рік залишаємось без тепловозів, локомотивів та критих вагонів, хоча саме вантажні перевезення приносять основний прибуток залізниці.
Чимало учасників ВАР страждають від такої ситуації, оскільки елеватори переповнені, а перевезти врожай на інше місце стає проблемою. Ми ініціювали створення міжвідомчої комісії при МінАПК, куди ввійшли всі відповідальні міністерства, в тому числі і Мінінфраструктури, Антимонопольний комітет.
— За різними даними, за 2018 рік було здійснено близько 500 спроб рейдерських захоплень і ВАР досить близько знайома з цією проблемою. Як ви гадаєте, чи має вона шляхи вирішення? Як швидко? Що може стати переломним моментом в боротьбі з рейдерством?
На сьогоднішні, в державі, де не працює судова та правоохоронна системи, будь-яке силове чи юридичне захоплення підприємства стає проблемою виключно власника. Саме тому, ВАР почала вести боротьбу через налагодження системи внутрішньої безпеки. Уже рік, як в структурі ВАР функціонує охоронна компанія «Гайдамаки», яка включає в себе весь спектр надання послуг при здійсненні рейдерських атак: юридична, медійна і, врешті решт, силова підтримка в разі необхідності. Вся робота «Гайдамак» направлена, більшою мірою, на упередження ситуації по наших підприємствах. Спеціалісти їздять регіонами, проводять роботу з пайовиками, органами місцевого самоврядування, спілкуються з правоохоронцями, показують, що це підприємство знаходиться під захистом ВАР і це відбиває намір здійснити спроби рейдерського захоплення у багатьох бажаючих.
Окрім того, у нас є реальні механізми медіа впливу і ми можемо за лічені хвилини зробити історію захоплення публічною. Ситуація з фермерським господарством Олександра Строгого в Харківській області — яскравий цьому приклад. За декілька днів за допомогою медіа ми змогли привернути увагу до цієї ситуації найголовніших посадових осіб країни.
Проте, ми переконані, що має бути створений механізм, який би унеможливлював дії рейдерів через чинність відповідного закону. ВАР розробила таку законодавчу ініціативу — законопроект №8121. Він пройшов перше читання ще влітку, тому очікуємо на його подальший розгляд.
— В чому суть законопроекту?
Суть в тому, щоб необхідно обмежити повноваження державних реєстраторів всіх рівнів. Зараз, маючи доступ до державних реєстрів вони можуть за декілька хвилин вирішувати долі людей: вранці ти ще власник свого підприємства, а після обіду уже ні. Такі реєстратори мають нести відповідальність. Перш за все, це має бути фінансова відповідальність, при чому не в розмірі 10 чи 15 неоподаткованих мінімумів, а в розмірі відшкодування втрат, яких зазнало підприємство через такі неправомірні дії. Ну і, звичайно, пожиттєве позбавлення права займатись реєстраційною діяльністю. Такі правки уже готові до другого читання. Окрім того, ми уже залучились підтримкою з боку Міністерства Юстиції, яке обмежило повноваження реєстраторів визначивши, що вони мають право користуватись реєстром в межах однієї області. Тобто раніше вони мали право здійснювати дії по всій території України, тепер же – лише в межах однієї області.
— Останні політичні сезони були досить успішними для ВАР, оскільки відразу 8 законів було прийнято з вашої ініціативи, серед них і відміна так званих «олійних правок». Над чим працюєте в цьому році? Які основні акценти?
Звичайно, в пріоритеті для нас закон про кооперацію, який чекаємо в першому читанні уже кілька аграрних днів, але внаслідок політичних протистоянь він відкладається.
Другим важливим напрямком, яким ми активно займаємся, є боротьба з тіньовим ринком землі. Близько 15 млн га землі на сьогоднішні перебуває в тіні. За неї не сплачуються податки, відбувається готівковий розрахунок. За рахунок таких недобросовісних працівників, все податкове навантаження лягає на плечі тих, хто працює «по-білому».
Ну і, звичайно, земельна реформа, яку ми не можемо пропустити. Все більше дискусій ведеться стосовно механізмів обігу земель сільськогосподарського призначення. ВАР уже має певні пропозиції, розробила дорожню карту і ми плануємо активно приймати участь в обговоренні цих питань. Але, за нашими підрахунками і за тими механізмами, які потрібно впровадити, говорити про обіг земель сільськогосподарського призначення раніше 2025 року немає сенсу.
— Ви відзначаєте, що кооперація одним з пріоритетних напрямків роботи ВАР. На вашому рахунку уже є Перший український сільськогосподарський кооператив (ПУСК) та Перший молочний кооператив. Як плануєте далі розвивати цей напрямок?
Для нас це важливе питання, тому що кооперація в рамках ВАР зародилась ще в квітні 2017 року. Якщо ми об’єднуємось, то можемо претендувати на певні преференції на ринку – закуповувати дешевше, а за рахунок валу продавати дорожче, запускати переробку и продавати уже не сировину, а продукти з високою доданою вартістю. В решті решт, малий і середній бізнес зможе конкурувати з агрохолдингами. Так живе весь світ. Найбільші кооперації в Європі та США – це аграрні кооперації. Тому ми хочемо, щоб був прийнятий новий закон законопроект про кооперацію №6527-д, який би надавав кооперативам в Україні статусу «прибуткових», а аграрії, об’єднавшись, змогли протистояти трейдерам, які диктують умови та ціни в Україні.
— Окрім всього зазначеного, ВАР приймає активну участь у вихованні молоді. Ви стали ініціаторами створення Українського аграрного ліцею та Української дитячої академії. Як плануєте далі розвивати освітній напрямок?
Багато хто дивується, що середній бізнес відповідально ставиться до соціальних питань та інвестує в розвиток професійної освіти та виховання молоді, адже не всі компанії-гіганти звертають на таке увагу. На даний момент, в аграрному секторі існує велика потреба в професійних кадрах. Український аграрний ліцей та Українська дитяча академія, це те зернятко ВАР, яке покликане виховати нове покоління молодих людей, які хотіли б працювати в аграрному бізнесі. Це наш перший крок до того, щоб формувати в Україні новий клас освічених, молодих людей, які розвиватимуть вітчизняний агросектор. Приємно, що наші ідеї поділяють інші і не лише в Умані. Так, в цьому році на базі Тишківської ОТГ відкрили філію Українського аграрного ліцею. Тому, ми віримо, що це буде гарним прикладом і для інших територіальних громад. Звичайно ж, не достатньо лише початкової і середньої освіти, тому, наш наступний крок — відкрити приватний аграрний університет і готувати фахівців для наших аграріїв.
— Ви уже рік в статусі заступника голови Всеукраїнської Аграрної Ради. Чим для вас відзначився цей рік? Що змінилось?
Ця робота мене, насправді, надихає, тому що зараз аграрії, як ніколи раніше, єдині в своїх думках та ідеях. Люди знають, що їм потрібно, задають темп, озвучують свої прагнення та цілі і наша робота – втілювати в життя ці цілі через системи лобіювання. Це додає натхнення. Наша сила в об’єднанні. За чотири роки ми змогли побудувати досить сильну організацію і я радий, що маю відношення до громадського сектору, як частина ВАР.
PigUA.info за матеріалами agravery.com