 |
Боб Роуленд, доктор вет. медицини, професор відділу діагностики та патобіології Коледжу ветеринарної медицини Університету штату Канзас, США. |
ПЕРШОПРИЧИНИ ДОСЛІДУ
Зважаючи на високу стійкість вірусу АЧС, спалахи захворювання у Китаї та швидке його поширення територією Європи, експерти переконані, що ризик перенесення збудника з кормами тільки зростатиме. Особливо, ураховуючи, що поставки деяких кормових інгредієнтів з Китаю до США та інших країн щороку зростає. Наприклад, якщо у 2012-му р. США імпортували з Китаю 15,1 млн т, то у 2017-му — майже 37 млн т.
При цьому, дуже часто умови зберігання й транспортування кормової сировини не відомі, тому закупівельник не завжди знає, з якими ризиками зіштовхується. Наприклад, у Китаї висушують сою, розсипаючи бобові просто на автошляхах, якими проїжджають різні автомобілі. Ризик контамінації надзвичайно високий. Адже заражена кров чи фекалії можуть безперешкодно потрапити до кормової сировини від проїжджаючого повз скотовоза.
Зважаючи на такі приклади, науковці Університету штату Канзас провели дослід-симуляцію, маючи на меті:
- Вивчити виживаність вірусу АЧС у кормах та кормових інгредієнтах за умов транспортування.
- Оцінити пероральну дозу у рідині та кормі, достатню для контамінації тварини, за умов природної годівлі.
- Визначити речовини, які при додаванні у корм можуть інактивувати вірус.
ВИЖИВАНІСТЬ ВІРУСУ АЧС У КОРМАХ ТА КОРМОВИХ ІНГРЕДІЄНТАХ ЗА УМОВ ТРАНСПОРТУВАННЯ
Вірус АЧС є одним із найстійкіших (таблиця 1). Щоб отримати відповідь на запитання, чи виживе він при транспортуванні, симулювали перевезення контамінованих кормів і кормових інгредієнтів з Європи до США, штату Айова. Для зараження зразків (по 5 г кожний) використовували ізолят вірусу АЧС Georgia-07 105 TCID50 (доза зараження 50% культури тканини) у вигляді очищеного гомогенату селезінки інфікованої свині. Зразки розмістили у термокріокамері, яка імітує відносну вологість та температуру впродовж 30-денного транс-атлантичного перевезення (рисунок 1).
Таблиця 1
Джерело: С. Нідерведер, Б. Роуленд, 2017
Щоб визначити, чи зразки були контамінованими після симульованого перевезення, з них виділяли вірус АЧС. Якщо результат був позитивним, надалі тести не проводили. Якщо негативним — досліджували методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Зразки з позитивним ПЛР-результатом перевіряли методом біотесту (пряма інокуляція зразка тваринам).
Лише 3-и з 12-и інгредієнтів були негативними на АЧС: ті, у процесі виробництва яких мали місце хімічні процеси — DDGS (післяспиртова суха барда), лізин і вітамін D. Решта мала досить високу концентрацію вірусу.
Такі результати підштовхнули дослідників до низки аналогічних випробувань: ті самі кормові інгредієнти заражали збудниками інших захворювань. З аналізованих зразків вірус ящуру виявився найбільш резистентним, а вірус АЧС — на другому місці.
Рисунок 1
Джерело: SeaRates.com; Dee et al., 2018
МІНІМАЛЬНА ПЕРОРАЛЬНА ДОЗА
Щоб визначити мінімальну пероральну дозу, достатню для зараження свині вірусом АЧС, провели дослідження. Застосовували ізолят Georgia 2007 (у вигляді очищеного гомогенату селезінки свиней), що має унікальні властивості порівняно з іншими штамами вірусу АЧС, — краще виживає у довкіллі та заразніший (для інфікування достатньо 10–100 гемаглютинуючих одиниць). Його додавали до 100 мл рідини (споювали тваринам за допомогою ніпельної поїлки) або 100 г корму. Перед згодовуванням контамінованих кормів та води свиней не годували і не поїли впродовж 12-и годин. Через п’ять днів провели лабораторні дослідження, щоб визначити, чи тварини заразилися (таблиця 2). Результати довели, що пероральна доза вірусу значно менша у випадку, якщо тварина споживає корми.
Таблиця 2
Джерело: Б. Роуленд, Kansas State University, 2018
На відміну від подібних експериментів, коли тварин заражають лише раз, у ході цього дослідження контаміновану сировину згодовували повторно. Методом моделювання було доведено, що вірогідність контамінації зростає з кожним разом, а доза, достатня для інфікування, зменшуватиметься (рисунок 2).
Рисунок 2
Джерело: Б. Роуленд, Kansas State University, 2018
РЕЧОВИНИ, ЗДАТНІ ЗМЕНШИТИ ІНФЕКЦІЙНІСТЬ ВІРУСУ АЧС У КОРМАХ
У ході дослідів довели, що середньоланцюгові жирні кислоти (каприлова кислота (C8), капринова кислота (C10) та лауринова кислота (C12)) можуть зменшити інфекційність вірусу АЧС. Достеменно їхня дія невідома. Припускають, що ефект досягається за рахунок того, що середньоланцюгові жирні кислоти порушують оболонку вірусу. Ці інгредієнти дешеві й мають поживну цінність, тому додавання їх до кормів є досить перспективним у боротьбі з АЧС.
PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове свинарство» №6 (48), грудень 2018 р.