КОРМОВІ ДОБАВКИ ДЛЯ ПОРОСЯТ – Є ЕФЕКТ?
Найкращий спосіб знизити витрати, коли мова йде про добавки, постійно контролювати, які саме застосовуються у раціоні. Вартість будь-яких кормових добавок завжди повинна бути виправдана з точки зору окупності інвестицій, крім того, доцільність їх використання потребує регулярного перегляду. Добавки стають зайвими не тільки тоді, коли проблема, з якою вони справлялись, зникає, а й тоді, коли на ринку з’являються достойні їм замінники. Головне правило у цьому питанні полягає в одному слові: «пильність».
Традиційно левовою часткою щоденної роботи консультанта з годівлі є аналіз та перегляд раціонів поросят. Незалежно від географічного розміщення господарств, є певні повторювані, або скоріше спільні аспекти у складанні раціонів. Серед них, звичайно, вимоги щодо поживності корму та граничні межі (мінімум - максимум) вмісту тих чи інших інгредієнтів. У такі тонкощі вникають в основному спеціалісти із годівлі – і ті, що працюють на компанії-виробники та постачальники кормів, і ті, що працюють безпосередньо на виробника свинини. Ще вищий інтерес до цих питань можуть демонструвати хіба що виконавчі директори чи власники свиногосподарства, адже приймаючи рішення щодо застосування добавок, їм постійно доводиться балансувати нагальні витрати із можливістю у віддаленій перспективі отримати прибуток від таких інвестицій.
Сьогоднішня ситуація у свинарстві поставила питання раціонального використання коштів на перший план. Кормові добавки — чимала стаття видатків на свинофермі. І, можливо, саме в ній ховаються ваші резерви зниження собівартості виробництва. Нижче наведено перелік проблем, на які часто «шкутильгають» раціони поросят, коли мова йде про використання добавок. Це не означає, що раціон обов’язково міститиме цілий «букет» згаданих недоречностей, але виявлення та виправлення бодай однієї одразу матиме економічний ефект. Сподіваємося, що цей список допоможе вам зорієнтуватися, чого саме варто остерігатися.
Домовимося вважати добавками усі інгредієнти, що не є першочерговими джерелами енергії, протеїну, мінералів та вітамінів (базові поживні речовини).
Наприклад, тваринну плазму варто розглядати як добавку: хоча вона постачає протеїн та інші поживні речовини, її застосовують і як джерело імуноглобулінів, які стимулюють ріст поросят та краще споживання корму.
1. Передозування
Це найбільш поширена проблема, яка зустрічається головним чином з нерегульованими кормовими добавками. Так, у багатьох країнах є обмеження концентрації міді у кормах поросят, але немає чітких правил максимального вмісту нейтралізаторів мікотоксинів, таких як цеоліт. Тому зазвичай таких інгредієнтів корми містять значно більше, ніж потрібно для досягнення результату. Все не так страшно, поки мова йде про відносно недорогі добавки (наприклад, той самий цеоліт), але серйозність проблеми передозування ростиме разом із ціною інгредієнта. Крім того, ні для кого не секрет, що передозування навіть деяких чітко регульованих інгредієнтів не рідкість у певних частинах світу.
2. Занадто багато добавок
Є багато причин, через які корми поросят можуть бути перенасичені різноманітними добавками. По-перше, із міркувань безпеки виробники не скупляться на добавки, що контролюють діарею: мовляв, одна добавка —добре, але дві (чи й більше) різних точно справляться із проблемою. По-друге, досить популярні інгредієнти, що стимулюють споживання корму (різноманітні ароматизатори та смакові добавки). По-третє, на кожному місцевому ринку є свої добавки, які застосовуються за традицією. Справедливості ради маємо визнати, що більшість таких елементів справді дієві та необхідні. Однак потрібно пам’ятати про межу, коли добавок стає забагато, і будь-якого подальшого покращення у здоров’ї тварин, темпові їх росту та якості кінцевого продукту досягти вкрай важко.
3. Дубльовані добавки
Це різновид попередньої проблем, але вона зустрічається настільки часто, що заслуговує окремого розгляду. У, США, наприклад, в корми поросят дозволено (поки що) додавати антимікробні препарати-стимулятори росту. Відтак у раціони, що вже містять такі елементи, додавання інших препаратів-стимуляторів росту, по-перше, недоцільне, по-друге, економічно невигідне. Виняток – специфічні місцеві потреби.
Ще один приклад: використання оксиду цинку та сульфату заліза разом. Досліди неодноразово довели, що одночасне їх використання зайве. Звичайно, це недуже переконливий приклад, оскільки сульфат міді відносно недорогий компонент. Але, коли питання стосується, скажімо, далеко не дешевих ензиму А та ензиму В у кормі на базі пшениці, розумно застосовувати лише один із них (критерій вибору – у кого вища ефективність), інакше викинуті на вітер гроші вам гарантовані.
4. Не ті добавки
Дуже часто добавки використовуються у неправильних цілях. Причини можуть бути різними. Але саме із такими добавками варто розібратися у першу чергу, якщо прагнете скоротити витрати на корми. Погодьтеся, використання органічних кислот, щоб зробити корм більш апетитним (цілком реально), не найбільш ефективний чи економний спосіб досягнення цієї мети. Однак такий підхід на господарствах виявився не настільки рідкісним, як очікувалося б.
5. Вибір торгової марки
Це не стільки проблема, скільки особисте рішення, яке має буде прийняте тими, хто відповідає за годівлю у конкретному господарстві. Так, ензим А та ензим B (згадуючи попередній приклад) розраховані для раціонів на основі пшениці, і про цих два ферменти є достатньо літератури, що доводять їх ефективність. Але насправді один з двох ферментів дає кращий результат. Звичайно, це знання не є загальнодоступним, а тому необхідна порада кваліфікованого спеціаліста із годівлі, який би пояснив різницю, або власний досвід використання обох ферментів за різних умов.
6. Забуті добавки
Це ще одна поширена помилка, яка особливо часто зустрічається серед компаній, що мають справу із великою кількістю продуктів. Кілька реальних ситуацій, щоб проілюструвати проблему. Господарство деякий час використовувало для приготування кормосумішей імпортовану пшеницю, тому почало застосовувати нейтралізатор мікотоксинів, щоб справитися із відповідною проблемою. Через кілька місяців перейшли на вітчизняну пшеницю, що не мала проблем із мікотоксинами, але той самий нейтралізатор продовжували додавати у корм. В іншому випадку, щоб замаскувати смак гіркоти (від ліків) використовували ароматизатор, а коли тварини вилікувались, і медикамент вилучили із раціону, зробити те саме із аромадобавкою забули.
7. Добавки на злобу дня
Ринок постійно змінюється. Те, що сьогодні є актуальним, завтра може стати застарілим. Якщо раціон містить певні добавки, що відповідають тимчасовим потребам місцевого ринку, то зі зникненням цих специфічних вимог доцільно і саму добавку теж із раціону вилучити. На жаль, такої практики притримуються не часто.
8. Сталі формули
В певних компаніях — і постачальниках кормів, і виробниках, — раціони для поросят не змінюють роками, оскільки таким чином намагаються забезпечити їх стабільну якість. Підхід, в принципі, дієвий. Але не без підводних каменів. Як правило, у таких випадках скільки, якої і навіщо добавки використовується у кормі, не знає ніхто, крім розробника раціону. Уявіть, яка плутанина почнеться, коли через рік-два-десять господарству конче необхідно буде замінити той чи інший інгредієнт, а розробник раціону більше із підприємством не співпрацює.
9. Дорогі добавки
Дехто заявляє, що усі без винятку кормові добавки дорогі. Я радив би оцінювати добавки не за вартістю, а за прибутком на інвестиції. Якщо добавка додає 20 євро до вартості 1 тонни корму, але покращує його споживання на 25%, то вона значно дешевша від тієї, яка коштує всього 2 євро на тонну корму, але при цьому не приносить ніякого реального ефекту. Звичайно, якщо перед вами питання вибрати торгову марку А чи Б, а якість у обох однаково висока, то розумніше вибрати ту, що дешевша. Проте такий вибір трапляється рідко.
10. Зловживання добавками
Тут краще одразу почати з прикладу. Оксид цинку є чудовою добавкою, але якщо її використовувати довше, ніж три-чотири тижні після відлучення, вона починає пригнічувати споживання корму у зв'язку із розвитком цинкової інтоксикації. Ситуація ускладнюється, якщо оксид цинку використовувати у великих дозах (3 000 ppm Zn). Ви напевно згадаєте і деякі інші кормові добавки, розроблені спеціально для використання протягом перших кількох тижнів після відлучення, які тим не менше продовжують додавати і старшим поросятам, що має невеликий, якщо взагалі якийсь, ефект.
11. Втрата можливості
Це той випадок, коли добавка могла б вдосконалити корм поросят, але її не використовують через те, що вважають надто дорогою або через те, що постачальник не надав достатньо інформації. Наприклад, багато хто вирішує додати до раціону препарати на основі живих бактерій, але мало хто переконався, чи забезпечена ця бактерія джерелом функціональної клітковини, щоб збільшити її шанси на виживання і ріст у шлунково-кишковому тракті.
12. Нові добавки
Що робити із новими добавками? Використовувати їх одразу, щоб отримати усі переваги (підвищення продуктивності, зниження собівартості, кращі можливості збуту продукції тощо), але погоджуватися при цьому на ризик відсутності ефекту? Чи зачекати, поки ринок усе протестує, перевірить, але втратити при цьому час? Питання зовсім не складне, якщо компанія має власні дослідницькі потужності, і, напевно, це й буде правильною відповіддю. Замість того, щоб намагатися осягнути неосяжне, краще інвестувати хоча б у невелику дослідницьку лабораторію, ніж побиватися за втраченим шансом чи змарнованими грошима.