 |
Михайло Соколов, заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» |
- Михайле, розкажіть, будь ласка, що відбувається насправді? Чи дійсно, як заявляють у МБО «ЕПЛ», Асоціація свинарів України вимагає ветувати цей закон на підставі того, що свиногосподарства прирівняли до атомних електростанцій?
- По-перше, ми дійсно звернулися до президента Петра Порошенка із відкритим листом, який підписали Всеукраїнська аграрна рада, Асоціація свинарів України, Союз птахівників України та Асоціація виробників молока. Та попросили накласти технічне вето, щоб виправити два конкретних положення. Це не передбачає повного ветування закону та не говорить про те, що цей закон концептуально неправильний. Технічне вето означає, що президент просить парламент внести правки до окремих положень закону, які він вважає помилковими. Після чого цей закон вступає в силу. Тобто говорити про те, що ми звернулися із проханням цілковито накласти вето на цей закон ― неправда, такого нема.
По-друге, неправда, що підставою для нашого звернення до президента є незгода із тим, що тваринницькі комплекси віднесли до тієї ж категорії небезпечності, що ядерні електростанції, металургійні та хімічні комбінати та інші об'єкти важкої промисловості. Дійсно, закон відносить тваринницькі комплекси до другої категорії небезпечності. Але законом передбачено усього дві категорії небезпечності і різниця між ними лише у тому, що об'єкти, які належать до першої категорії підлягають обов’язковому розгляду на наявність підстав для здійснення оцінки транскордонного впливу на довкілля. Це відповідає Євродирективі. І, дійсно, у ряді випадків, коли, наприклад, ферма розташована поруч із кордоном, таку оцінку потрібно робити і це цілком адекватна вимога. І ми проти цього не протестуємо. Ми ретельно вивчаємо закони і даємо адекватний юридичний аналіз, перш ніж озвучувати свою позицію. - Тоді навіщо потрібно технічне вето?
- Окремі положення цього закону можуть трактуватися двояко ― вони нечітко прописані. Ті ферми, які у рамках старої процедури не повинні були проходити оцінку впливу на довкілля і отримувати відповідний дозвіл, тепер змушені будуть це робити. Причому повинні будуть це зробити, по-суті, моментально. Бо на момент початку дії закону вони уже повинні мати відповідний дозвіл, інакше вони не мають права працювати. Але пройти процедуру можна лише після того, як закон вступить в дію, бо ним же, власне кажучи, вона й встановлюється. Очевидно, що не можливо за одну секунду від того часу, коли закон вступить у дію, пройти всю процедуру, отримати дозвіл і мати його на початку дії закону.
Тому перша наша вимога полягала у тому, щоб уточнити ці норми і щоб було однозначно зрозуміло, що ті підприємства, які раніше не повинні були проходити цю оцінку, а тепер мусять, можуть продовжувати свою діяльність. Якщо потрібно, давайте встановимо для них перехідний період. Або, чітко пропишемо норму, яку як стверджують самі автори закону, вони хотіли в нього закласти, що ті підприємства, які уже діють, не повинні будуть отримувати ніяких нових дозволів, а всі ці процедури повинні будуть проходити ті підприємства, які модернізують або будують заново зараз. Нас такий підхід також влаштовує, але це потрібно чітко прописати в законі, щоб звучало однозначно. І в цій частині у нас більше зауважень не буде.
По-друге, ми наполягаємо на тому, що цей закон, як і інші, має дотримуватися принципу юридичної визначеності. Суть у тому, що якщо я веду певну господарську діяльність і є закони, які її регулюють, то мені має бути від самого початку зрозуміло, що від мене вимагається, щоб отримати той чи інший дозвіл. У даному випадку закон встановлює достатньо прозору й чітку процедуру, яка передує видачі відповідного дозволу. Описано як повинні проходити відповідні слухання; як у них має брати участь громадськість; що господарство може вести господарську діяльність, якщо оцінка його впливу на оточуюче середовище проведена. Але, згідно з законом, коли відповідні слухання пройдені, прийняття рішення про можливість/неможливість провадження діяльності цілковито віддається на розсуд контролюючих органів, які вирішують допустимий чи не допустимий вплив господарство здійснює на оточуюче середовище в даному конкретному випадку. А от критерії для прийняття таких рішень повністю відсутні! Тобто чиновник може сказати, знаєте, я вважаю, що от саме в цьому місці якусь особливу цінність представляють жаби, луки, якесь конкретне дерево, або, наприклад популяція комарів і тому нічого не можна будувати або модернізувати. При цьому ніяких установлених законом критеріїв, щоб визначити який вплив на жаб і комарів і чи справді вони такі важливі, що ферму будувати не можна, закон не встановлює.
Це можливість для цілковитого свавілля того чиновника чи групи чиновників, які прийматимуть рішення, а значить, ми породжуємо надсприятливе підґрунтя для корупції. Адже за відсутності прописаних законно критеріїв оцінки підприємства навіть в суді не зможуть оспорити рішення чиновника ― нема чого оспорювати ― критеріїв нема, вони приймають рішення на власний розсуд, а він у нього такий!
Тобто, по-суті, законом на початку роблять абсолютно публічну і прозору процедуру, яка закінчується абсолютно непрозорим, непрогнозованим і відверто корупційноємним механізмом прийняття рішення… Адже у нашій країні коли чиновник отримує повну свободу у прийнятті рішень, відносно того, можна чи не можна, це здебільшого закінчується хабарем або його вимаганням.
Тому ми вимагаємо встановлення чіткого переліку критеріїв, яким мають відповідати підприємства, щоб успішно отримати рішення про можливість провадження діяльності. Якщо такі вимоги неможливо встановити централізовано, пропонуємо визначати їх на місцевому рівні. Але вони мають застосовуватися тільки у тому випадку, якщо вони були затверджені до того, як інвестор чи господарство почали модернізувати стару ферму, або придбали землю для будівництва нового тваринницького комплексу. Якщо підприємство вимог не дотримало, то ми згодні, що йому не можна дозволяти будівництво, модернізацію і, тим більше, вводити комплекс в експлуатацію.
Будемо сподіватися, що президент дослухається до нас і дійсно попросить виправити ці два недоліки.
Після того, як ми направили відповідні звернення у АП, ми зустрілись із юристами-співавторами законопроекту. Вони наполягали, що держоргани повинні мати максимальну свободу для прийняття рішення. У процесі юридичної суперечки вирішили, що оцінку хто із нас правий дасть юридичне управління АП, але принаймні із тим, що у законі є можливість неоднозначного трактування, автори проекту погодилися. Домовилися, що якщо зараз не буде накладено технічне вето, то ми разом підготуємо відповідний законопроект, який уточнить ці положення.
І після цього з’являється стаття, яка перевертає все із ніг на голову… Більше того, на мою думку, вона носить явно маніпулятивний характер. Бо після того, як на самому початку зроблено відверто неправдиву заяву, щодо суті нашого звернення, далі обговорюються порушення, які нібито мають місце на різних свинокомплексах, що входять до АСУ. А також «аналізується» ряд інших законопроектів, у розробці яких ми брали участь. - Наприклад?
- Критикується прийняття законопроекту, яким ми внесли зміни до закону «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною». Ми добилися відміни норми яку «випадково» прийняла ВР. Вона передбачала, що весь український гній (від свиноферм, комплексів із вирощування великої та малої рогатої худоби, птахівничих комплексів) має підлягати стерилізації. Тобто його потрібно було підігрівати до 130 градусів при тискові 3 Бари. Це ж маячня. Адже стерилізація гною не лише затратна, а й шкідлива бо гній тоді втрачає свої корисні властивості. Він тоді втрачає свою біологічну цінність як добриво, а це джерело підтримання родючості ґрунтів. Ніхто у світі його не стерилізує. Авторка ж цієї статті пише, що ВР прийняла відповідні поправки в ім'я меркантильних інтересів тваринників, щоб дешевше і легше було вести бізнес и гробити екологію. Хіба це не цинізм?!
Ще один законопроект, який вони вирішили розкритикувати, це відміна отримання сільгосппідприємствами спеціальних дозволів на добування підземних вод. Справа у тому, що ми й так отримуємо дозвіл на добування на місцевому рівні. Тобто раніше підприємства мусіли отримувати два дозволи на одне і те ж! Відмінили лише один. А у цій статті інформація подається так, що у читача складається враження, що був єдиний дозвіл і ми добилися того, що ВР його для аграріїв відмінила. Це ж також відверта маячня та підтасовка фактів.
В цілому, складається враження, що юрист ЕПЛ, грубо кажучи, образився на тваринницькі асоціації, що вони розкритикували цей законопроект, і вирішив у публічній сфері «наїхати» і показати їм, що може проти них влаштувати чорну кампанію із позиції, що от ми за екологію, а ви тут все порушуєте, а тепер ще блокуєте введенню в дію потрібного країні закону.
Тому ми маємо намір направити в МБО «Екологія-право-людина» листа із проханням спростувати недостовірну інформацію, яка була опублікована на їх сайті. Якщо вони незгодні із нашою аргументацією, і із тим, що допустили публікацію завідомо неправдивої інформації ― пропонуємо їм звернутися у Реанімаційний Пакет Реформ (РПР), як у громадський інститут, який викликає у всіх довіру, із проханням створити комісію для розгляду нашої суперечки. По-суті, пропонуємо «громадський третейський суд» на базі РПР. І якщо РПР скаже, що наші вимоги несправедливі, ми не погодимося, але зобов’яжемося не приймати далі ніяких дій. Але якщо, відповідно, РПР скаже, що неправі «ЕПЛ», тоді вони будуть зобов’язані спростувати цю статтю. Якщо ж вони не готові цю суперечку винести на громадський розгляд РПР, тоді ми звернемося до суду. У нас чітка позиція ― у цій статті написана брехня. Ми із такими зверненнями, які написано у їх статті, до президента не звертались. Тваринницькі асоціації не протестують проти введення в Україні прозорих правил і процедур обговорення оцінки впливу на оточуюче середовище тих, чи інших об'єктів. Навпаки, ми хочемо, щоб усі процедури були максимально прозорими, прогнозованими, чіткими і не залишали ні найменшої можливості для свавілля і суб'єктивізму. Думаю, що у цьому зацікавлене все українське суспільство.