Найпоширенішими захворюваннями свиней у всіх країнах світу є розлади шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Це підтверджує статистика подання зразків для діагностики хвороб свиней Ветеринарного університету Відня (Австрія) у2019–2020-му роках (таблиця 1).
Спровокувати і/або посилити хвороби ШКТ у свиней можуть як інфекційні(віруси, бактерій та паразитів), так і неінфекційні чинники — таблиця 2. Тому ефективна боротьба з кишковими захворюваннями без покращення чинників утримання та управління неможлива.
Завдання як ветлікарів, так і технологів правильно визначити причини хвороб і забезпечити належні умови вирощування, щоб їх контроль та профілактика були дієвими. Відповідно, першочерговою є потреба у належній діагностиці проблем ШКТ.
Роль діагностики
Без правильної діагностики немає правильного та ефективного лікування. Для цього треба дотримуватися певних принципів діагностики, описаних у довіднику хвороб свиней команди Університету штату Айова та Університету штату Міннесота, зокрема:
1. Оцінка, наявність і доступність методів діагностики.
2. Відбір відповідних зразків, кількість і якість зразків.
3. Визначаючи найбільш значущі та відповідні діагностичні тести, знайте їх обмеження.
4. Правильна інтерпретація результатів діагностики.
5. Обговорення результатів діагностичного аналізу та постановка діагнозу (якщо потрібно).
6. Додаткові методи дослідження та діагностики.
Пам’ятайте, що у разі появи діареї у свиней клінічні дослідження — це перший крок. Адже часто у більшості випадків захворювань ШКТ немає специфічних симптомів. І хоча основними клінічними ознаками кишкових патологій є зміна консистенції та кольору калу, наявність домішок (кров чи слиз), вони не вкажуть, який патоген їх спричинив. Тож потрібні додаткові дослідження. Насамперед, треба точно визначити, якого віку свині захворіли, оскільки різні збудники уражують певні вікові групи (рисунку 1). Так, E.coli спостерігають у перший тиждень життя та після відлучення. C. perfringens типу А та С, некротичний ентерит можуть розпочинатися у перші дні життя та продовжуватися перші тижні після відлучення. Ротавіруси — це типова інфекція новонароджених поросят, а не свиней на відгодівлі чи дорощуванні. Коронавіруси, альфакоронавіруси найчастіше інфікують новонароджених поросят, але також можуть спричиняти клінічні проблеми у свиней на дорощуванні, рідше — на відгодівлі.
Cystoisospora починає спричиняти проблеми на 2–3-му тижні життя та після відлучення. Lawsonia та Brachyspira — бактерії, які провокують типові хвороби у тварин на відгодівлі. Salmonella — це інфекція, яка уражає всі вікові групи.
Найчастіше від діареї страждають поросята-сисуни. Вони дуже чутливі і зазвичай за важкого перебігу діареї гинуть упродовж кількох годин або 2–3-ох днів.
Тому, зважаючи на те, що часу для визначення кишкової інфекції небагато, важливе значення має профілактика. Проте, щоб розробити ефективну програму профілактики, треба розуміти, які патогени присутні у стаді. Для цього застосовують різні методи діагностики.
Типові збудники хвороб ШКТ у поросят упродовж підсисного періоду — ентеровіруси — ротавірус типу А, С і коронавірус. Ці патогени дуже швидко інфікують ентероцити (клітини слизової оболонки кишечника). У результаті відбувається їх некроз і водночас атрофія чи аглютинація ворсинок. Це провокує розвиток мальабсорбції, а згодом і діареї, яка спричиняє втрату електролітів, зневоднення організму і врешті-решт падіж тварин. Для підтвердження інфікування ентеровірусами використовують метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).
Щодо бактерій, особливо Escherichia (E.) coli, Clostridium perfinges типу С та А, можна застосовувати як ПЛР, так і класичні бактеріологічні дослідження/посіви.
Для виявлення паразитів застосовують флотацію та аутофлуоресценцію. Крім того, важливо зібрати відповідний матеріал проб для аналізу (рисунок 2). Фекальні мазки відбирають у разі бактеріальних інфекцій. Кал є оптимальним матеріалом для дослідження на ротавіруси та коронавіруси. Добрим зразком є тканини органів ШКТ. Важливо, щоб це був свіжий матеріал: не від мертвих тварин, а від тих, яким зробили евтаназію, швидко взяли проби та у холодильнику чи з холодогеном передали у лабораторію.
Серологічні дослідження досить результативні тільки у випадку інфікування сальмонелою чи лавсонією.
Особливості діагностики кишкових захворювань
Коронавіруси
Наразі в Україні присутні два тип коронавірусів — альфакоронавірус І — вірус-збудник трансмісивного гастроентериту (ВТГЕ), та альфокоронавірус ІІ — збудник ендемічної діареї свиней (ЕДС). Клінічні симптоми чи перебіг хвороби, спричиненої коронавірусами, залежить від того, чи є господарство/стадо наївним. У такому випадку інфекція протікає дуже швидко і важко — надгостра діарея у всіх вікових груп, від новонароджених і до відлучення (фото 1).
У випадку, якщо стадо вже мало контакт зкоронавірусом, інфекція протікає спокійніше — діарея розвивається у поросят за кілька днів після народження. Крім діареї, у випадку інфікування коронавірусами свиней, також часто спостерігають блювоту, зміну консистенції та кольору калу, різкий неприємний запах фекалій. Типовою для коронавірусів є картина, яку спостерігають під час розтину — дуже тонка, прозора стінка кишки (фото 2).
Тому патологічні (аутопсія) та гістопатологічні дослідження — важливий інструмент у діагностиці. До того ж у багатьох країнах стандартною діагностичною процедурою, крім виділення вірусу чи ПЛР, є гістопатологія. Добрим матеріалом для дослідження є кал, особливо фекалії поросят у гострій фазі хвороби (10–20 годин після інфікування). Також використовують тканини кишечника, які витримують у формаліні. При цьому важливо швидко передати цей матеріал для діагностики у лабораторію, тому що процес аутолізу проходить дуже швидко і за кілька годин тканина кишечника може бути непридатною для дослідження. У випадку хронічної інфекції можна застосовувати серологічні дослідження.Проте за гострої форми хвороби у сисунів у перший тиждень життя вони будуть неефективними, адже для виявлення специфічних антитіл має пройти щонайменше 12–14 днів з моменту зараження.
Ротавіруси
При інфікуванні ротавірусом типу А, який є дуже заразним, діарея у поросят виникає через кілька годин після опоросу та може продовжуватися упродовж пер-
ших двох тижнів життя. Зазвичай, смертність сягає 15–20%, проте якщо стадо наївне, при першому інфікуванні падіж може збільшуватися до 30–40%. Проте тривалість діареї залежить від рівня якості антитіл матері та віку тварин. Тому, якщо стадо вже мало контакт з вірусом і сформувало імунітет, важливо, щоб всі поросята після народження якнайшвидше отримали молозиво.
Крім того, при ротавірусі, як і у більшості кишкових інфекцій, дуже важлива гігієна у секції опоросу: має бути чисто, сухо та тепло. Щодо ротавірус типу С, то ще кілька років тому вважали, що він великої ролі не грає, але сьогодні його дуже часто знаходять у зразках з господарств, де підтверджена діарея новонароджених поросят.
Так як і тип А, він провокує розлади у поросят від народження до 7–10-го дня життя. На жаль, зараз можливості вакцинації немає, але у цьому випадку важливий природний контакт, який спричиняє виділення певного рівня специфічних антитіл, які можуть потрапляти до поросят через молозиво. Тож, велике значення мають управління, менеджмент, гігієна та якість
роботи у секторі опоросу.
Для діагностики ротавірусів використовують метод ПЛР. Добрим матеріалом для аналізу є зразки калу, а також тканини кишечника (порожня кишка). За можливості, варто провести патогістологічне дослідження. У цьому випадку використовують кишкові тканини, витримані у формаліні.
Cystoisospora suis
Cystoisospora suis — це також пробле- ма, яка тісно пов'язана з менеджментом і гігієною. У випадку інфікування відбувається пошкодження епітелію ШКТ, атрофія/консолідація ворсинок.
Головним зразком для лабораторного дослідження є кал, проте важливо звертати увагу на його консистенцію. Він має бути пастоподібний, водянистий, жовтувато-сірого кольору (фото 3), адже в інших випадках можливість знайти ооцист за допомогою флотації обмежена.
Escherichia (E.) coli
Це частина коменсальної мікрофлори кишечника. Крім класичних ентеричних розладів (діареї), також можуть виникати загальні проблеми, як наприклад випадок з діагнозом бета-гемолітичної E. Coli (фото 4).
Серед основних методів діагностики E. coli — бактеріологічне дослідження/ посіви. Для аналізу використовують фекальні мазки або зразки кишкової тканини. За допомогою ПЛР можна визначити рівень вірулентності залежно від господарства.
Разом із тим, слід пам’ятати, що проблеми з Escherichia (E.) coli часто виникають через погану гігієну та менеджмент не тільки у цеху опоросу, а й у основно-му стаді.
Clostridiа
У практичних умовах найбільше значення мають Clostridium perfinges типу А та типу С — грампозитивні, анаеробні, спороутворюючі бактерії.
C. Perfinges типу С спричиняє серозний некротичний ентерит (фото 5). Ця інфекція має важкий перебіг і провокує високий рівень смертності. Щодо C. Perfinges типу А вчені досі дискутують, адже вона дуже широко поширена, але точної відповіді на те, які ураження спричиняє, немає.
Та, що важливо, дуже часто її фіксують у коінфекції з E. Coli, які разом чинять негативний синергетичний ефект.
Оскільки доступні вакцини тільки проти Clostridium perfinges типу С, важливу роль у її профілактиці чи контролі відіграють гігієна та правильний менеджмент.
Для виявлення токсинів використовують метод ПЛР. Досліджують фекальні мазки і тканини ШКТ.
Lawsonia intracellularis
Lawsonia intracellularis — бактерія, яка живе всередині ентероцитів. За клінічними ознаками є три основні форми хвороби: класична адиноматоза або проліферативна ентеропатія свиней, ілеїт, дуже гостра геморагічна форма. Остання найчастіше розвивається виникає у ремсвинок, яких перевели з негативного господарства у господарство, де присутня Lawsonia, і хронічна форма, яка часто протікає без клінічних симптомів. Патологічні ураження типові, але часто потрібні гістопатологічні дослідження, щоб підтвердити Lawsonia. З клубової кишки треба відрізати шматочок, зробити зішкріб з поверхні слизової оболонки і помістити у пробірку Еппендорфа для виконання ПЛР. Щоб перевірити тварин на фермі на наявність специфічних антитіл до Lawsonia intracellularis, потрібно:
1) відібрати зразки крові у свиней різних вікових груп;
2) IgG у сироватці можна виявити через три тижні після першого інфікування.
Відповідно, наймолодша група свиней з позитивним результатом серологічного аналізу вказує на те, що зараження відбувається приблизно за триь тижні до віку цієї групи. При цьому виявлення часу інфікування буде корисним для профілактики хвороб, адже дозволяє визначити час щеплення, яке зазвичай здійснюють за три тижні до цього.ьПриміром, позитивний аналіз крові у свиней у віці 18 тижнів свідчить проте, що інфікування почалося у віці 14–16 тижнів. Оскільки відомо, що для вироблення імунітету вакцині треба три тижнікрайнім терміном для вакцинування буде вік 11 тижнів.
Brachyspira spp.
Дизентерія свиней наразі не є такою великою проблемою як 20–30 років тому, але різні штами збудників ще спо- стерігають у господарствах (Brachyspira hyodysenteriae, B. Pilosicoli, B. Hampsonii, B. Suanatina). Клінічними ознаками дизентерії є діарея з домішками слизу та крові у свиней на відгодівлі масою 50–70 кг. У разі патолого-анатомічного аналізу у товстій кишці виявляють фібринозно-некротичний геморагічний ентерит. Для виявлення збудника застосовують метод ПЛР (матеріал для дослідження — зішкріб слизової оболонки товстої кишки; кал), а також можливе проведення тесту на чутливість до Brachyspira spp. Хоча дизентерія — типова хвороба свиней на відгодівлі, бактерія може потрапляти у господарство з ремонтним молодняком, людьми, обладнанням, транспортними засобами. Вона добре витримує дезінфекцію чи миття, тому біобезпека є головним інструментом контролю дизентерії свиней.
Кишкові захворювання, спричинені ЦВС-2
Цирковірус 2-го типу негативно впливає на лімфатичну тканину, тому має дуже сильну імуносупресивну реакцію — обмежує функції імунної системи і загалом знижує імунітет всього стада. Діарея при ЦВС-2 дуже схожа на ілеїт, аденоматоз, інколи на дизентерію свиней. Серед основних клінічних проявів — ЦВС-2-асоційований ентерит, а патологічні зміни пов’язані з потовщенням стінки кишки та збільшення мезентеріальних лімфатичних вузлів.Оскільки цирковірус знаходиться у лімфатичній тканині, його завжди можна виявити шляхом гістопатології пошкоджень чи змін у лімфатичних вузлах (мезентаріальні, пахові). Крім того, варто проводити патогістологічне дослідження тканин ШКТ (порожня, клубова, сліпа та товста кишка, Пейєрові бляшки) та інших органів (легень, нирок, селезінки та ін). Виявити збудник також допоможе ПЛР лімфатичних вузлів кишечника та пахових лімфовузлів. Ефективною для виявлення антитіл до вірусу буде імуногістохімічне дослідження.
Salmonella spp.
Бактерія, яка досить рідко зустрічається у свиногосподарствах, хоча й має понад 3000 серотипів. Бактерія спричиняє типові кишкові розлади та патологічні зміни: фібринозно-некротичний тифлоколіт, виразку, збільшення мезентаріальних лімфовузлів. Виявляють збудник за допомогою посіву, матеріалом для якого є кишкова тканина та кал, а також методом серологічного дослідження (ELISA) сироватки крові, м’ясного соку.
ВИСНОВКИ
• Моніторинг ентеральних інфекцій має бути рутинним заходом контролю та профілактики розладів шлунково-кишкового тракту в сучасному свинарстві.
• Клінічні симптоми більшості кишкових інфекцій не дуже специфічні — для правильного діагнозу потрібні лабораторні дослідження.
• Дуже важливо зібрати відповідний зразок матеріалу та вибрати найвідповідніші лабораторні дослідження.
• Не забувайте про допоміжні чинники, такі як гігієна, годівля та догляд за свинями (щільність утримання, дотримання принципу «порожньо–зайнято»).
• Важливо контролювати кишкові патогени, які негативно впливають на стан здоров’я кишечника (зміни в мікробіомі), такі як Lawsonia intracellularis і Brachyspira hyodysenteriae.
Представництво «Берінгер Інгельхайм РЦВ ГмбХ енд Ко КГ» в Україні:
04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 28А, БЦ «SH Hall», 3 поверх;
(044) 494-12-75
info@boehringer-ingelheim.com
