Обережно — кульгавість!

Однак експерти з різних країн наголошують, що проблему здоров’я ратиць значно недооцінили, адже згідно з результатами досліджень, проведених науковцями університету штату Айова (ISU) на цілій низці товарних свиноферм, понад 84% свиноматок мають пошкодження принаймні однієї ратиці. Свиноматка, що страждає від кульгавості, менше пересувається, втрачає вагу через недостатнє споживання корму. А запальні процеси, які супроводжують хронічну кульгавість, викликають внутрішні зміни в організмі свиноматки: недостатнє засвоєння поживних речовин, негативний вплив навіть на овуляцію, через який частішають прохолости. Зрештою, таку свиноматку вибраковують через репродуктивну дисфункцію, хоча першопричиною була проблема з кінцівками.

Хвороби ратиць часто залишаються непоміченими і перетворюються на хронічну кульгавість через те, що, по-перше, сучасна практика штучного запліднювання не вимагає цілковитої відсутності дефектів опорно-рухового апарату свиноматки (такої важливої при природному паруванні); по-друге, через інстинкт самозахисту свиноматки з пошкодженнями ратиць, навіть страждаючи від механічних незручностей чи болю, приховують це під час пересування, щоб уникнути переслідувань інших тварин із групи. Ситуація тільки погіршується через те, що в умовах інтенсивного промислового свинарства персонал недостатньо освічений та невмотивований, щоб боротися з кульгавістю.

Економічний аспект

Хоч би як там було, саме здорові кінцівки — основа високої продуктивності свиноматки. Кульгава тварина не тільки народжує менше поросят, але й, за висновками дослідників з університету Міннесоти, із кожним додатковим балом кульгавості передніх кінцівок (таб. 1) частота роздушування нею поросят-сисунів зростає на 8%.

Німецькі дослідники стверджують, що кульгаві свиноматки не доживають до третього опоросу. Тоді як ті, що не мають проблем з ногами, в середньому дають 4,5–5 виводків.Тим часом ремонтна свинка, за даними того ж дослідження, окуповується між третім та четвертим опоросом. Тому кульгавість спричиняє значні економічні втрати. Згідно з підрахунками, через додаткові витрати (вимушений забій; вищі затрати на догляд, лікування, ремонт стада; більша смертність сисунів та гірша якість поросят) кожна свиноматка, в якої діагностували проблеми з ратицями, обходиться господарству в суму від 180 до 420 доларів.

Поліфакторна проблема

Кульгавість — поліфакторна проблема. До пошкоджень ратиць призводять помилки у вирощуванні та доборі ремонтного молодняка, неправильний раціон, умови утримання та управління, тип підлоги. На додачу, за останні сорок років плодючість сучасних генотипів свиней майже подвоїлася, а це означає додаткове навантаження на опорно-руховий апарат свиноматки через виношування чисельнішого і важчого приплоду. Після опоросу свиноматка має виробляти більшу кількість молока для вигодовування багатоплідних гнізд, що вимагає агресивнішої мобілізації кальцію та фосфору з кісток тварини впродовж лактації. Однак питання адекватної годівлі свиноматок для попередження проблем із кінцівками — тільки частина складного пазлу.

В ЄС із 1 січня 2013 року свинарі мусять перейти на групове утримання поросних свиноматок. Результати досліджень свідчать, що кульгавість при груповому утриманні, порівняно з індивідуальним, зростає майже вдвічі, адже таке утримання вимагає більшого навантаження на ноги, суглоби та ратиці. Свиноматки у групах більше рухаються, щоб дістатися до корму, під час ієрархічних сутичок ноги у них розповзаються на слизькій підлозі, а тікаючи від переслідування, свині нерідко пошкоджують і навіть відривають пальці та рогові капсули ратиць. Отже, профілактика та лікування захворювань ратиць набуває ще більшої актуальності, й тільки комплексний підхід гарантує позитивні результати.

Міцний кістяк

Попередження кульгавості починається з вирощування добре розвинених ремонтних свинок із міцним кістяком правильної будови. Результати кількох досліджень підтвердили недоцільність інтенсивної годівлі ремонтних свинок: через швидкі темпи приростів їхні кінцівки слабші, що в результаті призводить до скорочення продуктивного життя. Ремонтний молодняк важливо забезпечувати особливим раціоном, оскільки свинки дуже чутливі до балансу поживних речовин у кормі, особливо кальцію, фосфору та амінокислот. Мета — у віці 240 днів, коли відбувається перше запліднювання, отримати свинку вагою 140 кг.

Коли відбираєте молодняк на ремонт, дуже важливо звертати увагу на розмір ратиці: міцна нога починається із правильної форми та розміру ратиць. Найкращі ратиці — великі, з рівномірно розсунутими пальцями. Вся справа у фізиці: достатньо великі для розподілу ваги та опори ратиці рідше зазнають травм. Неоднаковий розмір ратиць може стати причиною відбракування: під час одного з досліджень в університеті Айови спостерігали за 3000 свиноматок і з’ясували, що тварини з нерівномірними пальцями страждали від наростів або ран на п’ятках довших ратиць, оскільки саме на них припадає найбільше ваги. Свиноматки з неоднаковими пальцями прокручують ногу під час пересування, при цьому на підошві утворюються садна, через які проникають бактерії та інфекція. Тому свиноматок, у яких різниця в довжині пальців більша за12 мм, рекомендують відбраковувати. Свинарям радять одразу відбраковувати не тільки тих ремонтних свинок, що страждають від травм ніг чи висячих пальців, тріщин на ратицях, саден на м’якушах або набряку суглобів, а й тих, що мають криві та надто розсунуті (або, навпаки, ввігнуті всередину) пальці ратиць. Такі свинки починають своє життя з довгого і дорогого лікування. Самі вирішуйте, чи варто цим займатись.

Правильний мінеральний баланс

Під час поросності раціон свиноматки повинен мати певні обмеження, щоб попередити надмірний приріст ваги, який може призвести до перевантаження суглобів. Але разом із тим, контролюючи споживання корму, важливо не допустити проявів агресії та бійок. Підвищена увага має бути до мікроклімату. Ще один спосіб — забезпечити у складі корму для поросних свиноматок як мінімум 20% перетравлюваної клітковини. Вона сповільнює процеси травлення та подовжує відчуття ситості у тварин, завдяки чому вони поводяться спокійніше.

Щоб підтримувати міцність кісток, у раціоні поросної свиноматки має бути відповідний вміст кальцію та фосфору. Результати досліджень підтвердили, що помірний дефіцит цих елементів у кормі спричиняє нижчі темпи росту та продуктивності, але не кульгавість. Проблеми з кінцівками виникають тоді, коли нестача кальцію та фосфору справді катастрофічна. Причому просте збільшення частки цих мікроелементів у раціоні навряд чи зарадить.

Важливо, щоб кальцій та фосфор у раціонах свиноматок були правильно збалансованими. Забагато кальцію може заважати засвоєнню фосфору. Якщо ж уміст кальцію занизький, порушується зберігання фосфору в кістках. Оптимальне співвідношення цих елементів — 3:1.

Під час поросності свиноматці треба дати змогу накопичити достатню кількість кальцію та фосфору в кістках, щоб добре підготуватись до їх посиленої мобілізації впродовж підсисного періоду. Щоб допомогти цьому, до раціону свиноматок додають фітазу. В результаті недавніх досліджень учені з’ясували, що додатковий магній у кормах свиноматок також позитивно впливає на накопичення кальцію в кістках.

Якщо аніони переважають катіони, свиноматкам загрожує ацидоз (низький pH крові). Найчастіше таку ситуацію викликають аніони хлору (Cl-) та сульфату (SO42-), а також бензойна кислота. Надмір аніонів можна збалансувати, збільшивши у раціоні свиноматок частку катіонів натрію (Na+) та калію (К+). При ацидозі нирки активно виділяють водень (H+). Цей процес супроводжується виділенням із кісток буфера HPO42-, а разом із ним і кальцію. Якщо ацидоз тривалий, через надмірну мобілізацію кальцію спостерігатиметься сповільнення росту кісток і навіть їх деградація. Через це в кормах поросних свиноматок слід уникати надлишку таких підкислювальних сполук, як сульфати.

При груповому утриманні ратиці свиноматок нерідко зазнають механічного травмування, однак такі пошкодження можуть бути і вторинними — як результат деформації суглобів чи кінцівок, викликаних згаданою вище незбалансованістю мінералів у раціонах. Так, до травм ратиць може призводити і дефіцит біотину (вітаміну В). Тому для утримуваних у групах свиноматок рекомендують збільшувати вміст біотину в раціонах до 400 мкг/кг. Серед інших мінералів, що відіграють важливу роль у здоров’ї ратиць, — мідь, цинк, марганець та кобальт.

Оцінка локомоції

Кульгавість свиноматок стала однією з основних причин вибракування, вимушеного забою і падежу свиноматок, тому ніхто з виробників уже не ставить під сумнів важливість вчасного виявлення проблем із ратицями та лікування.

Більшість пошкоджень ратиць можна поділити на три основні категорії: запалення, травми (включаючи механічні) та погіршення якості рогової тканини. Найбільшої уваги заслуговують травми рогової стінки ратиці або дерми. Реакцією організму на таке ушкодження є гостре запалення, що проявляється у вертикальних та горизонтальних тріщинах зовнішнього рогового шару ратиці, виразках підошви та п’яти, пошкодженнях і відшаруваннях білої лінії.

Як завжди, профілактика — це дешевше і надійніше.

Тривають дослідження та розробки заходів, які б допомагали запобігати кульгавості свиноматок, а також покращувати ті умови утримання тварин, що безпосередньо впливають на здоров’я ратиць. Окремі виробники застосовують ванни для ратиць із сульфатом міді, через які проводять свиноматок. Хоча інші вважають, що свиноматки недостатньо часто проходять через такі ванни, щоб це давало якийсь ефект. Тим часом частина виробників, на додачу до ванн, обробляє ратиці та ноги свиней антибактеріальним спреєм.

Під час першого симпозіуму з проблем здоров’я ратиць свиноматок (Feet First Symposium), що відбувся в Міннеаполісі 2008-го року, група фахівців запропонувала інтуїтивну та просту в застосуванні систему оцінки якості локомоції тварин. В її основі — шкала від 0 до 3 балів, за допомогою якої оцінюють тяжкість кульгавості. Спостереження слід проводити під час стояння свиноматки та її пересування рівною поверхнею, коли вона не зазнає жодного стресу, оскільки тварини інстинктивно приховують ознаки своєї кульгавості, коли вважають, що їм щось загрожує.

Така оцінка локомоції ефективна для раннього виявлення проблем із ратицями, моніторингу кульгавості окремих особин і стада загалом, а також визначення тих тварин, яким необхідно провести розчистку ратиць.

Таблиця 1. Система оцінки якості локомоції свиноматок

Тим свиноматкам, у яких кульгавість спричинена  неправильним розподілом ваги на кінцівки через перерослі ратиці чи висячий палець, допоможе розчистка ратиць. З її допомогою контролюють надмірне відростання рогової тканини та попереджують виникнення кульгавості. Обрізання зайвої рогової тканини, видалення пошкоджень та відновлення правильної форми ратиць дозволяє повернути рівномірний розподіл ваги свиноматки на всі кінцівки та  покращити її продуктивність.

Розчистка ратиць — п’ять кроків

Щоб розчистити ратиці, треба використати сучасний станок, за допомогою якого свиноматку можна швидко і безпечно підняти. Такий станок гарантує надійну, але обережну фіксацію, щоб свиня не поранила ні себе, ні оператора, а також легкий доступ до всіх ратиць для ретельного огляду та, за потреби, розчистки.

Для розчистки ратиць треба таке обладнання: невелика кутова шліфувальна машина із грубим шліфувальним диском, щипці для обрізання та гострий ніж для коригуючого чищення пошкоджень.

 Усю ногу, включаючи міжпальцевий простір, перед оглядом необхідно ретельно очистити, щоб правильно визначити характер пошкоджень.

	Крок 1. Вкорочення ратиці За допомогою щипців зріжте зайве на обох ратицях. Робіть це в кілька прийомів, щоразу перевіряючи, чи безпечно робити наступний зріз. Використовуйте білу лінію як орієнтир, щоб не зрізати занадто коротко. Оптимальна довжина копитця —50 мм. Буває, що у свиноматки на ратиці одне копитце занадто довге, а друге — закоротке (затримка в рості). В такому випадку неможливо вкоротити переросле копитце настільки, щоб за довжиною воно відповідало другому.
	Крок 2. Вирівнювання дорсальної стінки Переростання копита часто супроводжується закручуванням його дорсальної стінки. За допомогою шліфувальної машини вирівняйте стінку, знімаючи зайву рогову тканину нижче ділянки, де починається закручування. Стінка копита від вінчика і до опорної поверхні повинна бути рівною.
	Крок 3. Баланс підошви та п’яти Зніміть зайву товщину підошви за допомогою шліфувальної машини. Завдання полягає в тому, щоб отримати пласку рівну підошву на обох копитцях для рівномірного розподілу на них ваги. Часто зовнішнє копитце ратиці відростає більше, ніж внутрішнє, тому із підошви зовнішнього необхідно буде зняти більше рогової тканини. Тим часом підошва внутрішнього часто потребує лише вирівнювання поверхні та мінімальної розчистки. Якщо коригування потребує п’ята, видаліть м’які тканини за допомогою шліфмашини або ножа. Нерідко п’ятка зовнішнього копитця переростає внутрішнє. Якщо бути достатньо обережним, п’ятки можна зробити однаковими, за винятком тих випадків, коли м’якуш внутрішнього пальця замалий або недорозвинутий. П’ята — своєрідний амортизатор для ратиці свині під час пересування, тому не потрібно робити її такою ж пласкою, як підошву.
	Крок 4. Обрізка висячих пальців Перерослі висячі пальці травмонебезпечні та заважають нормальному пересуванню свиноматки. Оптимальна довжина висячих пальців — близько20 мм. Зайву довжину пальця вкоротіть за кілька прийомів щипцями. Закругліть зрізи шліфувальною машиною.
	Крок 5. Коректуюче розчищення Ножем видаліть усі зруйновані частини ратиці, такі як тріщини рогової тканини, відшарування і тріщини стінки. Процедура вимагає особливої обережності, щоб не спровокувати крововиливів та пошкоджень дерми.  Увага: під час розчищення ратиць не повинно бути крові. Якщо зріз кровить, це значить, що ви зрізаєте забагато і проникаєте в дерму. У цій справі цілком доречна польська приказка «Що забарзо, то нездраво».