ПП «АГРОМАШ»: нетрадиційно та натурально!

ВОЛОДИМИР СИДОРОВ, директор ПП «Агромаш»

ОЛЕГ ГУБА, керуючий свинофермою ПП «Агромаш»

 

Володимир Сидоров: За освітою я не аграрій. Моя трудова діяльність довгий час була пов’язана з Південним машинобудівним заводом ім. О.М. Макарова. Я — один із працівників, які будували ракетний щит СРСР. Далеко від аграрної сфери! Коли б мені сказали, що буду займатися сільським господарством, я б нізащо не повірив. Відстань від радіоелектроніки до свинарства і землеробства космічна!

Після розпаду СРСР заводи спинилися, ракети стали нікому не потрібні, а заробляти треба було. Тому почав займатися виготовленням запасних частин до бурякозбиральної техніки. Було й таке, що через погані природні умови підприємства, які вирощували цукровий буряк, не могли розрахуватися. Якось, аби повернути борги, нам запропонували взяти в оренду 100—200 га землі. Ми відважилися. Купили техніку, посіяли, зібрали і отримали прибуток. З цього почався «Агромаш». Підприємство зареєстрували 2000-го. Починали з 400 га землі, згодом наростили земельний банк до тисячі. Нині у володінні підприємства близько 4,5 тис. га землі та свиноферма на 200 свиноматок.

А на якому етапі з’явилося свинарство?

Володимир Сидоров: Майже одночасно з рослинництвом, на початку 2000-их. На землях, які взяли в оренду, була занедбана свиноферма — до 50 худющих тварин. Ціни на свинину тоді не було.

Всі мені казали, що ферма прибутку не принесе. З принципу взявся довести, що будь-який бізнес буде рентабельним, якщо підхід правильний. Мені казали «Ні!», а я на те відповідав «Так!». Моя взяла!

У чому секрет?

Володимир Сидоров:  Треба стати фахівцем. Поки сам не зрозумієш суть питання, нічого не допоможе. Коли починав аграрний бізнес, сам свиней годував, на сівалках і тракторах сам їздив (і продовжую це робити). Ви б мене тоді бачили!

А до чого душа більше лежить: до рослинництва чи до свинарства?

Володимир Сидоров: До рослинництва. Хоча і свинарство дороге, радує, що все виходить. Ми вистояли у роки низьких цін на свинину, АЧС минуло стороною, прибуток є. А починали з десятка свиноматок і одного кнура, яких придбали на вітчизняних підприємствах! На відгодівлю поросят закуповували окремо. Усіх тварин тримали під одним дахом. Є, що згадати!

Чому прийняли рішення відійти від «традиційної» системи утримання свиней?

Володимир Сидоров:  Свиней утримуємо в ангарах на солом’яній підстилці. Якось почув про цю систему, зацікавився, почитав про неї, повчився. Як на мене, одна з переваг такого вирощування свиней — максимальне наближення до природних умов. Тим паче, що нині цей аспект стає все актуальнішим з огляду на обов’язкову адаптацію вимог до благополуччя тварин. Крім того, система утримання в ангарах вигідна з точки зору обсягу та ефективності інвестицій. Переконливі аргументи: просто та конструкцій, відносно невисока вартість та швидке будівництво.

Олег Губа: Система ангарів — це канадський холодний метод утримання. Ми її удосконалили та адаптували до особливостей нашої місцевості.

В ангарах розмірами 11,6×33,4 м утримуємо поросят, свиней на відгодівлі та свинок. Основне стадо та цех опоросу — в реконструйованому корпусі ферми. В кожному ангарі не більше 250 голів у теплу пору року, в холодну — близько 270. Наповнюємо ангари, орієнтуючись на масу поросят. Улітку це 12 кг, а взимку — 25 кг.

Кожен ангар поділений на зону «кормостола» (з десятигранною годівницею на 50 кормомісць) та зону відпочинку, яка займає 2/3 усього простору.

Система ангарів проста в обслуговувані: на наші обсяги достатньо одного оператора. При цьому тварини багато рухаються, мають добрий апетит і, відповідно, добрі прирости, які коливаються в межах 900–1150 г на добу.

Як налагоджений менеджмент та годівля в ангарах?

Олег Губа: В ангарах роботи небагато: наповнюємо годівницю раз на тиждень. Згодовуємо свиням сировину, вирощену на власних полях, після термічної обробки (сушка) та зберігання в зерносховищі впродовж не менше 2-ох місяців. Докуповуємо лише добавки (зокрема, БМВД). Корми готуємо у своєму кормоцеху (обладнання від вітчизняного виробника).

Поїлки в ангарах із термокожухами, щоб вода, яка до них підводиться з-під землі, не замерзла і її не треба було підігрівати.

Ангари добре вентилюються. Влітку, коли спекотно, передня і задня штори, а також бокові щити повністю піднімаються.

Один із недоліків такого утримання свиней — незалежно від сезону температура в ангарі не особливо відрізняється від температури ззовні. Тобто, якщо на дворі — –25 ⁰С, то всередині — –20 ⁰С. При цьому глибока солом’яна підстилка виконує роль «термоподушки», що дозволяє свиням комфортно себе почувати навіть у морози.

Як формується глибока підстилка? Як часто підсипаєте солому?

Олег Губа: Кожного тижня завозимо в ангар та розсипаємо 1–2 т соломи. Влітку підстилку вичищаємо кожного місяця, взимку — рідше (не чіпаємо з грудня по середину лютого). В ангарах, де утримуємо менших поросят, виставляємо тюки у формі трикутника, буквою «Г» або «П», що дозволяє тваринам краще зігріватися при мінусових температурах.

Чи вдається дотримуватися системи «порожньо-зайнято»?

Олег Губа: Авжеж. Після реалізації свиней маємо кілька днів на те, щоб повністю очистити, вимити та продезінфікувати приміщення. Лише після цього заганяємо наступну партію поросят.

Відпрацьовану підстилку вивозимо на облаштований майданчик і буртуємо. Впродовж року вона «відлежується» (відбуваються процеси ферментації). Коли дійшла кондиції — виносимо на поля. Основна перевага — запаху майже немає.

Не маєте проблем з реалізацією свиней забійних кондицій?

Володимир Сидоров: Жодних. Реалізуємо свиней у вазі 105–125 кг приватним покупцям невеликими партіями (у середньому — 10 голів), що дозволяє отримувати найвищу ринкову ціну.

Продажі не прив’язані до тижневого ритму. З постійними клієнтами працюємо за погодженим планом. А загалом підлаштовуємо реалізацію під кон’юнктуру на ринку. За рік продаємо близько 4 тисячі голів.

Володимире, як оцінюєте цей рік для свинарства/рослинництва? Які плани на наступний?

Володимир Сидоров: Для свинарства 2017-й рік був вдалим за рахунок високої ціни на ринку. Для рослинництва — ні, адже в нашій області була посуха, за півроку не випало жодного дощу.

Грандіозних планів на 2018-ий не маємо — задовольняє нинішній стан справ. Розбудовувати ферму не плануємо. Адже нарощення потужностей на 10–15% відсотків ситуацію суттєво не змінить. А для того, аби розширюватися на 20–30%, треба мати впевненість у стабільному доході на наступні 3–4-и роки. Її, на жаль, немає, хоча вірю в оптимістичні прогнози на 2018-ий.

Працюватимемо над отриманням сертифікату на виробництво екопродукції (поки це стосуватиметься лише рослинництва). Це ніша, яку ще можна заповнювати!