Валерія Пекін, аналітик компанії «Фенікс Агро»
Продовольча безпека України
Вторгнення росії на територію України сформувало збої у роботі аграрних підприємств та ланцюжків постачання сировини, ресурсів і готової продукції. Тому одними із ключових питань стали: забезпечення українців продовольством і достатність зерна для внутрішнього споживання.
Наразі точної офіційної статистичної інформації щодо запасів зернових та олійних культур в Україні немає, але, за експертними оцінками, на вітчизняних елеваторах зберігається 25–30 млн т зерна, що значно перевищує середньостатистичні показники попередніх років. Станом на 1-ше травня близько 48% загального обсягу запасів соняшника, 73% сої та 68% запасів ріпаку в Україні були в областях, де не ведуть бойові дії, а потужностей з переробки цілком вистачає для забезпечення внутрішніх потреб у борошні, крупах, олії та шроті до кінця поточного маркетингового року. Причому без активного експорту та з урахуванням очікуваного скорочення внутрішнього споживання залишки зернових та олійних до кінця сезону можуть досягти рекордних показників. За попередніми підрахунками, з огляду на поточний стан переробки та експорту зерна, а також на те, що у 2021-му Україна зібрала рекордний урожай зернових та олійний культур (понад 106 млн т), в кінці сезону можуть сформуватися запаси на рекордному рівні в 19,3 млн т. Проте, скільки з них будуть доступні для переміщення та використання, поки залишається під питанням.
Експортна логістика
Україна—один із ключових експортерів зернових культур і продуктів переробки олійних. Їхнє виробництво всерединікраїни значно перевищує внутрішнє споживання. Проте військове вторгнення на територію України призвело не лише до збоїв у роботі ланцюжків постачання агропродукції на внутрішньому ринку, а й до зупинки роботи українських морських портів, на які припадає близько 99% сукупного експорту зерна країни. У мирний час вони відвантажували до 8 млн т зерна щомісяця. Наразі ж всі глибоководні та малі порти країни, крім портів Дунайського регіону, заблоковані. Вхід/вихід суден і надалі буде неможливим, що не тільки підриває економічну діяльність України, а й впливає на продовольчу безпеку низки країн.
Так, станом на початок червня є кілька варіантів експорту зерна, але вони обмежені пропускною спроможністю: українські річкові порти (Рені, Ізмаїл). До війни вони не були популярними, але зараз планують модернізацію терміналів і будівництво нових; пункти пропуску для автотранспорту на західному кордоні. Загалом, шлях використовували і до війни, але незначно; шість залізничних прикордонних переходів: на кордоні з Польщею—Ізов–Хрубешів, Мостиська–Медика та Ягодин–Дорогуськ; з Румунією—Вадул-Сірет–Дорнешти; зі Словаччиною—Чоп–Чієрна над Тисоу; з Угорщиною—Чоп–Захонь. Сумарна пропускна здатність на добу—534 вагони-зерновози.
Водночас, у питанні логістики є й внутрішні негативні фактори, що чинять додатковий тиск на роботу аграрного ринку: подорожчання та нестача палива; суттєве зростання цін на перевалювання вантажів; бюрократичні затримки при митному, фітосанітарному, ветеринарному оформленні товарів; складнощі отримання ліцензій автоперевізниками для можливості здійснювати перевезення Європою; нерівномірне використання учасниками ринку прикордонних переходів.
Більше того, за оцінками експертів, наявний потенціал перевезення вантажів через західні прикордонні переходи використовують лише на 55–60%. За даними залізничної статистики, у березні–квітні поточного року для експорту через сухопутні прикордонні переходи було відвантажено 921,6 тис. т кукурудзи, 7,0 тис. т пшениці та 4,9 тис. т ячменю.
У поточних умовах учасники ринку разом з українською владою продовжують пошук можливостей перенаправлення експортних поставок до ЄС альтернативними шляхами, наприклад річковим транспортом річкою Дунай до Румунії. Також розглядають можливість для перевезення Україною зерна імпортерам через литовські та латвійські порти, а з румунського порту Констанца вже вийшло судно з 71 тис. т української кукурудзи.
Зазначимо, що за попередніми оцінками, європейські порти здатні перевалювати близько 1,5 млн т українського зерна і майже 250 тис. т олії щомісяця. Проте з кінця червня в євро-
пейських країнах розпочнеться масовий збір нового врожаю зернових та олійних культур, що надалі суттєво обмежить можливість українських постачань на зовнішній ринок через порти країн ЄС. Крім того, є низка технічних складнощів для розвитку альтернативних маршрутів. Наприклад, подвійна зміна візків на вагонах при доставці до балтійських портів, габаритні обмеження при пересуванні територією ЄС, що не дозволяють використовувати українські вагони на певних ділянках,завантаженість залізничної інфраструктури європейських країн власними вантажами тощо.
Крім того, Єврокомісія на рік скасувала мита та квоти на український експорт, що лише посилить зростання обсягів постачання на європейський ринок. Але найближчим часом реалізувати залишковий експортний потенціал поточного сезону лише за рахунок попиту ЄС та транспортування через його інфраструктуру до третіх країн навряд чи вдасться.
Експортний ринок України
З огляду на російську військову агресію та нарощування напруженості в припортових областях, експортний ринок України залишався фактично «паралізованим». Індикативні ціни FOB на українську пшеницю сьогодні мають підтримку зростаючих світових котирувань через напружений світовий баланс та побоювання щодо глобальноїпродовольчої безпеки, а також прогнозованого аналітиками
USDA1 та IGC2 скорочення світового виробництва, експорту та запасів пшениці в сезоні-2022/23. Це пояснюють суттєвим скороченням постачання причорноморської зернової в умо-
вах російсько-української війни, погіршенням стану озимини в США, на заході ЄС, а також неоднозначною політикою Індії щодо експорту зернової.
Індикативні ціни пропозиції пшениці з протеїном 12,5%, 11,5% та фуражу врожаю-2022 з постачанням у липні–серпні склали 365–390, 360–385 та 325–345 дол. США /т на умо-
вах FOB.
Ціни на кукурудзу залишалися відносно стабільними за підтримки зростання котирувань на європейську зернову, несприятливої посушливої погоди та прогнозованих заморозків на півдні Бразилії, які можуть пошкодити посіви кукурудзи другого врожаю. Додатковий тиск чинить зниження темпів експорту культури з України через наявність надмірних перехідних залишків та обмежену логістику на сухопутному кордоні країни.
Попит імпортерів із країн ЄС залишався досить обмеженим, проте за окремими напрямками спостерігалося зростання інтересу до закупівлі української зернової (зокрема внаслі-
док збільшення вартості європейської), що підтримувало ціни.
Так, ціни попиту на кукурудзу з постачанням у травні–червні на польському кордоні на базисі DAP Ізов були в межах 235–250 дол. США/т, на базисі DAP Ягодин—230–245 дол. США /т.
Ціни попиту/пропозиції на зернову на кордоні зі Словаччиною на базисі DAP Чоп в основному сягали 255–260/260–265 дол. США/т, а на кордоні з Молдовою на базисі DAP Могилів-
Подільський—250–255/255–260 дол. США /т . У деяких випадках ціни попиту були значно нижчими, проте контракти щодоних майже не укладали.
Зернова з доставкою до порту Констанца (Румунія) переважно коштувала 285–305 дол. США/т, або 275–290 євро/т, а до порту Джурджулешти (Молдова)—240–255 дол. США /т.
Ціни попиту на кукурудзу в портах Рені та Ізмаїл зросли на 5–10 дол. США /т—до 235–255 дол. США /т СРТ-порт. Ринок соняшникової олії, починаючи з квітня, стабільний.
Темпи торгівлі олією оцінюють як помірні (базис DAP). Ситуація з логістикою значно не покращилася, зберігалися всі вказані складнощі. Ціни пропозиції на продукцію з доставкою до
Варни озвучували в межах 1730–1760 дол. США/т. Деякі оператори ринку повідомляли, що відвантажували в цьому напрямку олію за цінами в діапазоні 1620–1650 євро/т. Зазначимо, що ціни пропозиції соняшникової олії контейнерами з доставкою до Індії часом варіювали в межах 2130–2150 дол. США/т CFR, зважаючи на те, що попит з боку індійських імпортерів досить
високий. Також продукцію українського походження в травні активно відвантажували з європейських портів.
Ураховуючи значні залишки соняшнику через скорочення переробки, Україна активізувала експорт олійної до Європи. На кінець травня ціни пропозиції на олійну нерідко озвучу-
вали в межах 890–905 дол. США/т CIF-Мармару, 830–850 дол. дСША/т CIF-Констанца, 700–730 дол. США/т DAP-Болгарія та 790–800 дол. США/т CIF-Болгарія.
Торгівля соняшниковим шротом (базис DAP) є відносно помірною, хоча й зберігається стабільний попит з боку імпортерів. Станом на третій тиждень травня ціни попиту на соняшни-
ковий шрот сягнули 320–350 дол. США/т DAP-Ізов. Трейдери, які здійснювали закупівлю продукту в портових містах Пів- дня, озвучували ціни на попит у межах 200–215 дол. США/т СРТ-склад. Причому черги вагонів у бік західних прикордонних переходів упродовж травня лише зростали. Тому з метою їхнього розвантаження в Укрзалізниці розглядають можливість
відкриття неробочих прикордонних переходів із ЄС. Експортний ринок соєвих бобів неактивний. З початку воєнного стану в країні відносно активним лишається лише сег-
мент соєвого шроту, де ціна на продукт наприкінці травня досягла діапазону 500–520 дол. США/т DAP.
Внутрішній ринок
Через неможливість експорту зерна найбільше страждають його виробники, унаслідок чого спостерігається обвалцін. Так, станом на кінець травня внутрішні оператори ринку готові максимально платити за зернові та олійні наступні ціни: насіння соняшника—14 500 грн/т, СРТ-завод; соєві боби—13 000 грн/т СРТ-завод; кукурудза—6000 грн грн/т; пшениця продовольча—5000 грн/т; пшениця фуражна—4700 грн/т; ячмінь—5000 грн/т. Загалом, зниження цін на ключові зернові та олійні сягнуло25–42% (рисунок 1) і, зважаючи на ринкову ситуацію, їх здороження поки не очікують.
PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове Свинарство» (квітень 2022)