Фітат або ІФ6 — природне джерело фосфору, що запасається рослинами, тому присутній у будь-якому рослинному кормі. Проте сучасні дослідження довели, що фітат є ще й антипоживним фактором.
При відмінних рівнях pH у шлунку фітат по-різному взаємодіє з поживними речовинами. Так, при кислотному pH він погіршує перетравність білка, утворює хелати з розчинними мінералами та інгібує пепсин. Також він активно зв’язується з магнієм, цинком, кальцієм та іншими поживними речовинами. Для вирішення цієї проблеми застосовують фітази. За допомогою мікробних фітаз відбувається процес розщеплення фітатів та вивільнення неорганічних фосфорів. Тобто, фітаза «відкидає» фосфорну групу від молекули ІФ6, таким чином він стає доступним для засвоєння твариною.
Експеримент: Додавання до раціону фітази або монокальційфосфату (МКФ)
Для цього було проведено дослід на американській фермі (штат Огайо) з поросятами на дорощуванні: близько 3300 змішаних за статтю поросят генетики PIC. Поросят контрольної та дослідної групи відлучили у віці 19 днів (5,3 кг) і годували однаковим раціоном до кінця 2-ої фази дорощування (~8,75 кг). Експеримент проводили на кукурудзяно-соєвому раціоні до досягнення живої маси близько 17,5 кг. Дослідне поголів'я розділили на 12 груп по 276 голів.
З раціону контрольних груп цілковито виключили монокальційфосфат (МКФ), проте почали додавати фітазний кормовий фермент у різних дозах — 250/500/1000/1500 одиниць. Дозування МКФ у раціонах дослідних груп варіювало від 2,8 до 11,4 одиниць.
Як наслідок, у контрольній групі, де поросятам згодовували раціон без монокальційфосфату, спостерігали погані середньодобові прирости — 378 г/доба. Водночас, з додаванням МКФ вдалося збільшити показник до 510 г/доба. При цьому доза фітазного кормового ферменту 1700 одиниць/кг корму дозволила не тільки доповнити відсутність фосфорного елементу, а й «обігнати» інші групи за середньодобовим приростам (527 г/доба).
Експеримент: Фітаза у раціонах з високим умістом оксиду цинку
Оксид цинку у кормах досить активно «реагує» на фітинову кислоту. Також він має здатність конкурувати за з'єднання з фітатом, таким чином «заважає» роботі фітази. Тож у разі високого вмісту цинку у кормах біохіміки радять збільшувати дозування фітази.
Для перевірки теорії було проведено дослід серед поголів'я на дорощуванні. 420 поросят живою масою 8,4−24,8 поділили на 5 груп (12 повторів/група, 7 голів/секція, змішана стать) за раціонами:
Контрольна група — змішаний раціон з 0,28% фітатний Р;
Дослідна група 1 — додавання 500 одиниць фітази/кг корму;
Дослідна група 2 — додавання 1000 одиниць фітази/кг корму;
Дослідна група 3 — додавання 2000 одиниць фітази/кг корму;
Дослідна група 4 — додавання 4000 одиниць фітази/ кг корму.
У контрольній та дослідній групі 1 (500 одиниць фітази/кг) збільшився коефіцієнт конверсії корму (ККК) до 1,38 — неможливо досягнути екстрафосфорного ефекту. Відповідно, у разі додавання до раціону з високим умістом оксиду цинку 2000 одиниць фітази/кг ККК зменшився до 1,33 (рисунок 1). Також спостерігали динаміку середньодобових приростів (рисунок 2).
Висновки
Фітат міститься у всіх сучасних раціонах тварин. Крім джерела фосфору він є антипоживним фактором, який погіршує перетравність поживних речовин. Важливим досягненням у дослідженні сучасних фітаз є виявлення «екстра-фосфорного» ефекту. Кормові фітази, які мають кислотний профіль активності, здатні усувати антипоживний фактор фітат набагато раніше. Завдяки цьому тварини мобілізують енергію не на перетравність корму, а на ріст та продуктивність. Це означає, що застосування фітази не тільки зменшує введення неорганічного фосфату та джерела кальцію в кормах, а й значно покращує показники вирощування тварин.
Добра практика нині — виключити застосування фосфатів у годівлі, починаючи з дорощування (маса поросят — 9кг) та упродовж усієї відгодівлі. Така стратегія дозволяє зменшити купівлю фосфатної сировини, покращити продуктивність тварин. Проте для усіпішної годівлі «без фосфатів» необхідно застосовувати швидку фітазу з кислотним профілем активності та відповідне дозування.
Другим значним антипоживним фактором у годівлі свиней є некрохмалисті полісахариди (НКП), які містяться у компонентах клітковини. НКП утримують вологу та вязкість вмісту кишечника, чим призводять до додаткових ендо-втрат, знижуючи ефективність перетравності корму.
Краще рішення — клітковина-розщеплюючі кормові ферменти, які розріджують хімус та усувають антипоживний фактор НКП. Крім того, за результатами дослідження, у разі додавання клітковина-розщеплюючого препарату у раціон свиноматок, покращується кондиція тіла тварин та зменшується втрата маси упродовж лактації. При цьому, гнізда у таких свиноматок більші та здоровіші.
PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове Свинарство» №60
