Ілеїт свиней
Етіологія та патогенез
Ілеїт — одне з найпоширеніших захворювань шлунково-кишкового тракту свиней в усьому світі, яке спричиняє бактерія Lawsonia intracellularis. Вона проникає в клітини внутрішньої оболонки кишки (частіше — тонкої, рідше — товстої) і, розмножуючись, виснажує клітини, знищує ворсинки і поглиблює впадинки між ними. Таким чином, кишечник втрачає поглинаючу здатність, потовщується і покривається «горбками» в місцях інфікування. Запальний процес супроводжується втратою червоних і деяких білих клітин крові, а також заражених клітин епітелію. Пошкоджена слизова оболонка виділяє менше слизу, що знижує засвоювану здатність кишечника й тим самим зменшує перетравлення корму та прирости. У деяких випадках бактерія може спричиняти кровотечі або падіж через пошкодження кровоносних судин кишечника. Проте найбільша небезпека бактерії — створення сприятливих умов для розвитку в організмі вторинних інфекцій. L. intracellularis є досить стійкою до умов зовнішнього середовища (за температури 5–15 °С здатна виживати у фекаліях упродовж 2-ох тижнів), але за допомогою дезінфікуючих засобів на основі йоду чи аміаку (у високих концентраціях) її можна повністю знищити. Утім, складність ерадикації збудника ілеїту полягає насамперед у неможливості раннього розпізнавання хвороби, адже вона може перебігати в клінічній та субклінічній формах, проявляючись як:
— кишковий аденоматоз, пов’язаний зі слабким розмноженням клітин оболонки кишечника;
— некротичний ентерит
— клітини оболонки кишечника розмножуються, але швидко гинуть і відмирають, утворюючи потовщення в тонкому кишечнику;
— запалення кінцевої частини тонкого кишечника; — проліферативна геморагічна ентеропатія — сильна кровотеча в тонкому кишечнику.
Клінічні ознаки та ураження
Залежно від форми перебігу ілеїт проявляється різними клінічними ознаками. Кишковий аденоматоз свиней переважно спостерігають у свиней віком 5–20 тижнів. Тварини виглядають здоровими, мають добрий апетит, але близько 25% свиней з групи страждає хронічною діареєю (фекалії кашоподібні, жовтуватого кольору з домішками неперетравленого корму (фото 1), водянисті) не досягаючи забійної кондиції вчасно. При патологоанатомічному розтині спостерігають потовщення, набряк і проліферацію кишечника. Некротичний ентерит — тяжча форма кишкового аденоматозу, при якій слизова оболонка кишечника розривається і відмирає. Водночас потовщується м’язова оболонка в області клубової кишки. Вторинна інфекція, як правило, загострює захворювання. Хворі свині виглядають блідими, анемічними, блюють, фекалії з домішками крові. Проліферативна геморагічна ентеропатія насамперед уражає свиней старшого віку.
Тварини виглядають блідими, худнуть, страждають на кров’янисту діарею, у них знижується температура тіла. При патанатомічному розтині загиблої свині можна спостерігати характерні зміни: вміст просвіту кишечника темно-коричневого кольору; край клубової кишки потовщений та блідий, а його внутрішня оболонка вкрита складками; тканини внутрішньої оболонки враженого кишечника часто омертвілі; лімфатичні вузли збільшені, напов- нені кров’ю. Відсоток падежу при такій формі ілеїту може сягати 10–20%, тварини гинуть як правило через 1–2 доби після зараження. Останнім часом часто спостерігають безсимптомний перебіг (субклінічна форма) хвороби, який проявляється лише зниженням приростів, погіршенням конверсії корму внаслідок порушення травлення, збільшенням терміну відгодівлі. Разом із тим, варто брати до уваги, за клінічними ознаками ілеїт може «маскуватися» під інші захворювання: дизентерію, клостридіоз, сальмонельоз, епідемічну діарею свиней, цирковірус свиней 2-го типу, геморагічний синдром кишечника, виразку шлунка тощо.
Діагностика захворювання
Починається з вивчення анамнезу захворювання на фермі, клінічного огляду тварин, патологоанатомічного розтину загиблих свиней та забору зразків (кров, фекалії, тканини кишечника) для лабораторної діагностики. Діагноз на ілеїт підтверджують лабораторними дослідженнями, включаючи гістологічне (дає змогу визначити рівень ураження ворсинок кишечника, таблиця 1), виявлення антигену до L. intracellularis (імуноістохімія, полімеразна ланцюгова реакція) та антитіл у сироватці крові (імуноферментний аналіз, ELISA). Для цього зазвичай відбирають 50–55 зразків від тварин різних вікових груп свиней.
Лікування захворювання
Антибіотикотерапія: тилозин, енрофлоксацин і хлортетрациклін, тіамулін, тілмікозин. Оптимально застосовувати їх через 2 тижні після інфікування, коли спотерігтиметься сероконверсія до збудника. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, дози й чутливості до збудника протимікробного препарату і може тривати від 3-ох днів до 3-ох тижнів. Водночас, неналежне лікування ілеїту антибіотиками може спричинити резистентність та погіршити здоров’я кишечника і тим самим сприяти інфікуванню іншими кишковими патогенами, наприклад Salmonella.
Олена Айшпур, доктор ветеринарних наук, завідувач лабораторії бактеріальних хвороб тварин Інституту ветеринарної медицини НААН
«Перші повідомлення про ілеїт в Україні зафіксували у 2008–2009-му роках, а фундаментальне вивчення хвороби почали вчені Інституту ветеринарної медицини НААН у 2011-му. Вони провели епізоотичні обстеження, клінічні, патологоанатомічні, цитологічні, серологічні та гістологічні дослідження на наявність проліферативної ентеропатії свиней. При цьому встановили, що хвороба має значне поширення серед свинопоголів’я України і може негативно впливати на економічні показники галузі. Із 11-ти свинарських господарств із 7-ми областей на момент дослідження лише два були вільними від ілеїту. При цьому інфекція мала тенденцію до широкого розповсюдження (36% позитивних зразків), в тому числі: серед свиней на відгодівлі (28,9%) та племінних тварин (кнури — 90,0 % серопозитивних, свиноматки — 42,1%, ремонтні свинки — 65,9 %). Особливого поширення захворювання набуло на свинокомплексах, які імпортують ремонтне поголів’я з країн, де заборонено або діють обмеження щодо застосування антибіотиків. Незважаючи на це, проліферативна ентеропатія свиней в Україні недостатньо вивчена. Не завжди спеціалісти ветеринарної медицини мають змогу вчасно діагностувати та диференціювати хворобу, а, отже, і попередити економічні збитки від неї. Вона зазвичай має ознаки хронічного перебігу і, якщо не проводити профілактичні та лікувальні заходи, збитки для підприємства можуть зрости на 30–60% через загибель свиней, зростання затрат на лікування, недосягнення товарних кондиції (схуднення тварини після виздоровлення) та збільшення терміну відгодівлі тощо. Попередити такі збитки дозволяє вакцинування проти ілеїту. Проте хочу окремо підкреслити для виробників: якщо в господарстві безконтрольно використовують або зловживають застосуванням антибактеріальних препаратів, ефекту від імунізації можна не отримати. Це особливо важливо, оскільки вакцина — жива».
Більше того, у світі зростає тиск громадськості щодо зменшення застосування антибіотиків у сільськогосподарському виробництві (в європейських країнах з 2006-го року заборонено застосування антибіотиків-стимуляторів росту, в США така заборона діє з 2016-го року), що загострює потребу в пошуку рівноцінної альтернативи антимікробним препаратам. Такими можуть бути живі вакцини, які допомагають попередити захворювання, формуючи імунітет тварин проти певних хвороб. Безперечно, вони повністю не замінять, але можуть знизити застосування антибіотиків, не погіршуючи виробничі показники і здоров’я свиней.
Контроль і профілактика захворювань Передбачає дотримання доброї гігієни і менеджменту шляхом:
— уникнення переповнення загонів;
— обов’язкового карантинування придбаних тварин та зниження стресу від зміни умов утримання; — контролю руху поголів’я з дотриманням принципу «порожньо–зайнято»;
— чищення та дезінфекції загонів після кожної партії свиней за допомогою фенольних миючих засобів і дезінфектантів, що містять йод та аміак;
— підтримання чистоти, сухості в загонах і належного
мікроклімату у виробничому приміщенні;
— забезпечення свиней достатньою кількістю питної води;
— ізолювання хворих свиней в спеціальних загонах (для недопущення контакту зі здоровими тваринами) та їхнього лікування специфічними препаратами проти L. Intracellularis. Наразі основним методом профілактики ілеїту є вакцинування.
Вакцинування проти ілеїту
Сприяє формуванню імунітету в місці локалізації інфекції. Оскільки L. intracellularis — внутрішньоклітинний кишковий патоген, місцевий і клітинний імунітети ключові у захисті тварин проти ілеїту. Застосування живої вакцини «запускає» імунну реакцію організму, адже вона максимально імітує природну інфекцію за рахунок живих клітин L. Intracellularis в її складі. Головне при цьому, щоб вакцина потрапила безпосередньо в місце локалізації збудника — кишечник. Тому для успішної вакцинації проти ілеїту атенуйована (ослаблена та позбавлена вірулентності) вакцина застосовується перорально, наприклад, з водою, яку споживають тварини. Проте, щоб досягти максимальної користі від вакцинування, варто враховувати кілька аспектів.
Діагностика і час щеплення
Перш ніж вакцинувати свиней проти ілеїту, захворювання слід підтвердити лабораторними дослідження- ми. Імунізувати поросят можна з 3-тижневого віку. Простий, зручний та ефективний спосіб вакцинування свиней — з водою.
Уникайте одночасного застосування антибіотиків під час вакцинування Це може зашкодити живим бактеріям, що входять до складу вакцини. Тому не рекомендують застосовувати антибіотики, ефективні проти Lawsonia, впродовж щонайменше тижня в період вакцинування (три дні до, у день і три дні після щеплення) — рисунок 1. Також не варто обробляти воду хлором, підкислювачами або пероксидом у день вакцинування.
Якість питної води
Ефективність вакцинування залежить від якості води, з якою тварини отримають вакцину. Тому дотримуйтеся перевіреного правила: «Якщо ви не пили б воду, зважаючи на її зовнішній вигляд або запах, не слід давати її тваринам». Вода з системи водопостачання для свиней має регулярно проходити перевірку на перевищення вмісту хлору, заліза й інших шкідливих речовин. Щоб знизити рівень хлору у воді, слід додавати стабілізатори, наприклад, тіосульфатний синій або знежирене молоко.
Вибір оптимального методу вакцинування Є три способи перорального введення вакцини проти ілеїту:
1) за допомогою дозатора для пероральног ведення (фото 2);
2) додавання вакцини в систему водопостачання;
3) ведення препарату до підкорму поросят (фото 3).
Вибір способу залежить від групи тварин. Приміром, відлученців краще вакцинувати, застосовуючи дозатор. Старшим свиням вакцину часто дають із водою через систему водопостачання. Разом із тим, незалежно від методу, вакцинування проти ілеїту дозволяє знизити негативний вплив L. Intracellularis, а також покращити прирости тварин, конверсію корму та зменшити падіж свиней (таблиця 2). Ще один позитивний ефект — зменшення застосування антибіотиків за рахунок скорочення випадків захворювання тварин. Тому вакцинування — альтернативний спосіб підтримання високого статусу здоров’я свиней і, водночас, ефективний метод підвищення прибутковості свинарства за рахунок досягнення кращих виробничих показників.
«Берінгер Інгельхайм РЦВ ГмбХ енд КГ»
 |
вул. Л. Толстого, 57 БЦ «101 Tower», 17-ий поверх 01032, Київ,Україна |
 |
Телефон: 044-494-1275 Факс: 044-494-1271 |
 |
boehringer-ingelheim.ua |